Я не хочу, щоб ми ще раз голосували “по приколу”

Сьогодні поговоримо про скрепу сумчан, за яку мені найбільше соромно – про нашу електоральну безвідповідальність і її реальну ціну для всіх нас. Я не хочу, щоб ми ще раз голосували поприколу.

Тому що оце все:

– А давайте оберемо Лисенка, а давайте Зеленського, а давайте Діму Білана, а чо, прикольно!?))

– А давайте оберемо мером кота?

Наша електоральна безвідповідальність і постійний пошук нового обличчя, бажання перекласти на когось відповідальність за розвиток свого міста, може ще раз зіграти з нами злий жарт. Коли почнеться завал, – втечемо і скажемо, що ми нічого не знали. Оці практики вибору поприколу менеджера, який управляє вашим життям (ви ж так не одружуєтеся по приколу), – давайте цього разу порушимо традицію!

Я розумію, що ви не всі зі мною згодні. І що всі хочуть Ісуса в мери Сум.

Але оберуть не Ісуса, а хард-версію іуди. Якщо ви і далі не будете думати. Шукайте енергетику нових людей, які люблять місто і будуть на нього працювати.

Кожен сумчанин хоче мати якісну медицину, гідну освіту для дітей, щоб з крану текла нормальна питна вода. Наші машини мають їздити по рівних дорогах. Це все залежить не від президента, не від уряду, не від парламенту.

У нас є бюджет – це відновлювальний ресурс. І у нас є земля, парки, річки, озера – невідновлювальний ресурс. Чомусь ніхто не бере і не віддає свій сімейний бюджет в управління чужим людям? Навіть на думку таке не спадало, правда?

А тут ми віддаємо своє майбутнє і навіть не хочемо за нього поборотися. Так от ті, кого обирають, мають напрацювати стратегію, як ми будемо розвиватися, маючи свій ресурс і потенціал.

Типові відмазки сумчан для того, щоб не цікавитися політикою:

• у мене немає часу, хай Лисенко сам розбирається
• мені потрібно працювати для своєї родини
• я не маю компетенцій й достатнього досвіду, не пробитися туди
• це не для моїх нервів, здоров’я уже не те, шкода втрачених років

Так от, якщо чесні і порядні люди прикриються такими візмазками і не візьмуться за місцеве самоврядування, то в місцеві ради підуть ті, хто хоче нажитися на нашому бюджеті і за рахунок наших лісів, парків, річок, землі й комунального майна.

Як наслідок – ті, хто казав, що у “нього немає часу”, будуть шукати в інших містах (а то і країнах) якісну медицину і освіту, витратять значно більше свого власного часу і сімейного бюджету. Ті, хто казали, що їм треба працювати для своєї родини задля її кращого майбутнього, змушені будуть працювати ще більше, бо з їхньої кишені почнуть красти те, що їм належить і так.

Хочете приклади?

Будь-ласка.

Візьміть і порівняйте ЩО за каденцію побудував у Сумах мер Олександр Лисенко у сфері освіти чи охорони здоров’я? Нову школу, чи можливо запровадив нові цифрові методики, ну хоч би заборонив побори з батьків? Чи є прорив у медицині? Як місто підготувалося до другого етапу медичної реформи? Є проектно-кошторисні документи на перебудову наших провідних лікарень?

І ЩО за каденцію зробив, наприклад, міський голова Тростянця Юрій Бова у своїй громаді.

І Ви відчуєте різницю у стилі проектів, цінах за виконані роботи, бачення мерів для чого вони це роблять, і так далі.

Ніцше говорив, що на життя потрібно дивитися як на естетичну категорію. Інакше – воно нестерпне. І коли ти дивишся на життя під кутом естетики – цей приціл збити неможливо. Коли я роблю якісь логічні висновки, намагаюсь обмірковувати, – я можу помилитися. Але коли я все аналізую в цій парадигмі – я ще не помилявся ніколи. Все що потворне – воно потворне. Все, що робила команда Лисенка – це пошлість. Сіра плитка. Якісь довгобуди. Маршрутки – це взагалі еманація світового зла. Цей приціл збити неможливо.

І коли я чую від сумчан різні пропозиції, що потрібно зробити з мером Лисенком за те, що він зробив наприклад, з Театральною площею – від дефенестрації, до звільнення з посади з піджопником і випалювання на лобі клейма “П.О.Ц”, – я хочу розставити крапки над “і”.

Ваші аргументи: “ми його наймали на роботу, тому він повинен…”, “не платити зарплату і разстріляти к єбе..ей матері…” Так ось. Давайте узгодимо терміни і поняття. Мер не являється найманим працівником, тому шо у нього немає конкретного роботодавця і трудової угоди. А в умовах таємного голосування, у нього немає навіть колективного наймача. Тому що голосував ти, Анонімус, за Дмитра Сергійовича, чи Геннадія Михайловича, а вирішення своїх проблем вимагаєш від Олександра Миколайовича, проти якого ти голосував.

Нє? А доведи!

Мер – не є найманим працівником, а вашим делегатом!

А як це працює у випадку з мером Сум Лисенком – давайте продемонструю по аналогії!

На виборах як акціонери цієї громади ми делегуємо кожен свою частинку влади і свободи меру, а він вже як наш делегат управляє громадою. Ніби все просто. Питання в тому як він до цього ставиться. А тут все набагато цікавіше. Щоб було зрозуміліше, наведу аналогію.

Ви групою вирішили ввечері випити. Зібралися, скинулися і відправили одного з ваших за горілкою. А він не повернувся. Ну, в смислі повернувся, але післязавтра, і з перегаром. І без горілки. І без ваших грошей.

Тому що він пішов в найближчий магазин, але там не було. Прийшлося йти через гори, ріки, водоспади. Потім справа на нього напали фашисти, зліва – менти, попереду зустрів вовків, а позаду міст підірвав Володимир Войтенко. Горілку у нього забрали.

І які у вас до нього можуть бути претензії. Ви чесно віддали йому свої гроші, він їх не крав. Ви солідарно домовилися без трудової угоди попросити людину принести вам горілку. Він прийшов через півтори доби, з нього немає спросу.

Таж ситуація і з мером управлінням містом Олександром Лисенком. Ми солідарно домовилися, що він буде нормально управляти громадою. Оформили це через присягу міського голови. І він в кінці каденції прийшов без грошей, нормальної інфраструктури, нічого не пам’ятає що було ці роки, і нічим вам не зобов’язаний.

Резюме. Ми як громада не є роботодавцем для міського голови. Коли ви вже його обрали – він може робити все, що захоче. І не несе при цьому відповідальності. Ви не можете його звільнити, розстріляти, дефенестрірувати. Йдучи на вибори, дивіться що за людина, що вона вже зробила, яка у неї репутація. Коли ви керуєтеся просто своїми фантазіями, то вийде історія з мером Лисенком – пробнічек недополітика і збагачення його корупційної дрімтім, невдалі експерименти з інфраструктурою міста.