Задача мера Сум – думати. А не жити на рефлексах

Сьогодні поговоримо про популістів. Що це за “звєрь” такий?

У Сумах практично немає політиків. У нас “комерси”, які потрапляють в політику, і поводять себе прогнозовано. Тобто мутно, тихо и незрозуміло. Але місто – не твоя компанія, не гараж з водіями і слюсарями. З нього ти нікого не можеш звільнити. І воно не розуміє “комерційних таємниць”.

Політик – це окрема спеціальність, як електрик. З набором професійних правил безпеки. Босими ногами в тазику з водою лампочку не викручувати, в грозу антену не ставити, пояснювати свої дії виборцям, ставити чіткі плани [і аргументувати чому так], робити проміжні звіти, пояснюючи успіхи і провали. І взагалі, створювати світ навколо сумчан абсолютно прозорим і зрозумілим.

Робимо постановку. Діти вирішили прогуляти урок всім класом. Ну, як у фільму “Чучело” з Нікуліним і Пугачовою-молодшою. І вирішують – куди податися. Одні пропонують в кіно, інші в магазин за морозивом, треті в зоопарк на слона подивитися. И тут виходить дівчина із зародишом бублика на голові і говорить: “А давайте просто ходить!”

Діти в непонятці – а який смисл? А дівчина відповідає – ну, раз думки розділилися то, давайте ходити навколо школи. – Так ми ж ні кіно не побачимо, ні слона, ні мороженки! – Так зато все рівно урок прогуляємо.

Безвекторність програми і свого життя – це те, що відрізняє класичного популіста. Тому що він дуже боїться комусь не сподобатися. І обіцяє все і  всім, аби тільки вибрали. Аби тільки він був головним.

Тут потрібно видихнути і зрозуміти, що популісти обіцяють не те, що людям потрібно, а те, що людям хочеться. І в справу вступає наша з Вами електоральна відповідальність. Сумчани емоційні, критичні і справедливі виборці. Але нам потрібні політики, а не комерси.

Тому що коли незрозуміло що робити – кіт не мишей ловить, а яйця облизує.

У Сумах є один дуже недооцінений документ. Автори його назвали “Стратегією розвитку міста Суми до 2030 року”. Але це умовно звичайно. І зараз спробую пояснити чому. Як стратегія, він ні гарний, ні поганий. Він – ніякий. Скоріше стратегія нічогонероблення до 2030 року. Це таке “полегшення”, яке прийшло на заміну “покращенню”. Документ не дає відповідей на жодні питання. Це не дорожня карта, по якій можна жити. Але це зразок, як не потрібно робити стратегічні плани розвитку. Тут немає критеріїв, по яким можна визначити ефективність її реалізації.

Довгостроковість зробила цей документ недбалим. Тут відсутня самоідентифікація, немає ціннісних речей: хто ми? яка ми громада? куди ми рухаємося?

Місія і задачі – некоректні. А в цілому документ демонструє інтелектуальну вершину #команди_Лисенка, вони ж вважають цей текст довершеним аналітичним писанням. Як мінімум по цьому документу можемо робити прогноз їхніх стратегічних політичних можливостей.

Безвекторність програми і свого власного життя у мера Сум Олександра Лисенка – це те, що робить його типовим популістом. Тому що він дуже боїться комусь не сподобатися. І обіцяє все і всім, аби тільки його вибрали. Аби тільки він був головним.

Тут потрібно видихнути і зрозуміти, що популісти обіцяють не те, що потрібно, а те, що людям хочеться. А далі у справу вступає наша з вами електоральна відповідальність. Сумчани емоційні, критичні і справедливі виборці. Але нам потрібні політики, а не “комерси”.

Тому що коли незрозуміло що робити – кіт не мишей ловить, а яйця облизує.

Але я не популіст, я реально можу виконати будь-які ваші бажання. Я зв’язуюсь з Ватиканом. Папа Римський три дні торгується з Джизесом, виходить із капели весь мокрий і вз’єрошений, і говорить “але щоб… бл#ть в останній раз!” – і дає мені свиток із п’ятнадцяти пунктів, де є все, що душі угодно – від вищої освіти для всіх і особистої нафтової свердловини, до України від Лісабону до Владивостока. Навіть “Путін ху@ло” є. Навіть всіх нечесних суддів перевішати. Навіть ті бажання, які не передбачені законом “Про місцеве самоврядування” і Конституцію України!

– Але вибрати можно як у золотої рибки, – уточнює Папа, – тільки три бажання. Вічне життя і молодість сказали – поки що ніяк. Він, все-таки, Син, а не Отець. Так що, ти там зі своїми сумчанами порадься спочатку.

І ось я виходжу до електорату і кажу – Сумчани!

І сумчанки також!

Робимо праймеріз бажань. Я вам роздаю бюлетені, там п’ятнадцять пунктів, напроти трьох треба поставити галочки. Ті, які наберуть більшість, увійдуть в мою передвиборчу програму, яку я реалізую з 100-% гарантією. А в доказ цього… – тут я піднімаю палець до неба, там гримить гром і з’являється райдуга, навколо якої літають білі голуби…

І ось як Ви думаєте? Що увійде в топ-трійку?

1. Нова сучасна школа у Сумах, сучасний ремонт міської клінічної лікарні, Центр сучасного мистецтва, смарт-місто і систему безпеки для містян, дитячий екологічний парк майбутнього, фестивалі і вело інфраструктура?
2. Або. 1. Бажання сумчан – наш план дій. 2. Покладемо ще плитки на 2 млрд. із ваших кишень. 3. Оберіть нас ще раз, точно гірше не буде.
3. Або по двадцять тисяч на руки – и на#уй решту пунктів.

Ось і думайте – хто являється поживним матеріалом для популістів .

Популізм виростає з дрібних бажань, які здаються реальними, тому що дрібні. Вони вам обіцяють все на світі, тому що хочуть подобатися. По цим маркерам я вичислюю балаболів і попустів. А не тому що я когось люблю, а когось ні.

А ви можете робити інакше.

У нас вільна країна.

Я поважаю ваш вибір. Якщо він не заважає моєму звичайно.