Концепція створення “Центру безпеки громад” в Україні

Концепцію створення в Україні комунальних установ “Центр безпеки громади” було розроблено у 2017 році спільною робочою групою Сумського, Донецького та Вінницького “Центрів розвитку місцевого самоврядування”, які працювали за підтримки Програми “U-LEAD з Європою” (GIZ) та Мінрегіону України.

У Сумській області Недригайлівська та Краснопільська територіальні громади за підтримки Сумської облдержадміністрації розробили спільний дизайн та проектно-кошторисну документацію на будівництво модельного Центру безпеки в обох територіальних громадах. Візуалізація проекту та інша документація були розроблені ТОВ “Сумбудпроект”. За основу проекту була взята модель Пожежної станції в м. Asse, муніципалітет розташований в бельгійській провінції Flemish Brabant, розроблена в 2014 році архітектором Filip Dujardin з компанії “Franki Construct”.

Концепцією реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2014 р. № 333-р, до основних повноважень органів місцевого самоврядування базового рівня (об’єднаних територіальних громад) віднесено забезпечення гасіння пожеж, що передбачає подальший розвиток існуючих та утворення нових місцевих пожежно-рятувальних підрозділів, розвитку добровільного пожежного руху у всіх населених пунктах громади.

Головною метою створення Центрів безпеки є наближення доступності публічних послуг, що надаються населенню територіальної громади, перш за все – забезпечення захисту населення і територій від пожежі, надзвичайних ситуацій та громадської безпеки.

Центр безпеки спрямований на вирішення потреб громади у комплексному забезпеченні безпеки – як у сфері цивільного захисту, так і у сфері громадського порядку. Цей центр є опорним і координаційним по відношенню до інших місцевих пожежних команд громади, якщо такі існують в громаді. 

Крім цього, великим акцентом у діяльності Центру безпеки є профілактична та просвітницька діяльність, спрямована на попередження правопорушення, НС, а також підготовку населення до кризових ситуацій.

Разом з тим вбачається позиціонування такого центру як і культурного осередку, адже задля успішності профілактичної діяльності він має привертати увагу і бути об’єктом, куди населення часто і з радістю приходить, тобто формується свого роду звичка. Заради цього пропонується втілення в центрі безпеки нестандартних сучасних архітектурних рішень, які будуть якісно виділятись на фоні решти будинків громади, передбачити територію для благоустрою і відпочинку громадян, передбачити майданчики для занять спортом та відпрацювання вправ пожежними або навіть, можливо, поліцейськими.

На місцевому рівні питаннями у сфері забезпечення безпеки життєдіяльності громадян та правопорядку відповідають територіальні підрозділи Національної поліції України та Державної служби з надзвичайних ситуацій України, органи місцевого самоврядування.

Також в деяких громадах створені або планують створювати підрозділи місцевої пожежної охорони та аварійно-рятувальні служби,  на які покладені  наступні функції: забезпечення постійної готовності сил і засобів до ліквідації надзвичайних ситуацій; запобігання виникненню пожеж та нещасним випадкам під час пожеж; гасіння пожеж, рятування людей, надання допомоги у разі ліквідації наслідків інших надзвичайних ситуацій; надання з використанням спеціальних аварійно-рятувальних засобів допомоги громадянам у разі виникнення подій у побуті, які загрожують їхньому життю і здоров’ю або можуть завдати матеріальної шкоди; організація відновлювальних робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій тощо.

Цей процес відбувається досить хаотично. Нові територіальні громади створюють місцеву пожежну охорону за власним бажанням, лише погоджуючи ці рішення з територіальними підрозділами ДСНС. Тому кількість установ місцевої пожежної охорони, їхня професійність різниться в регіонах України.

А це створює таку ситуацію, коли рівень безпеки життєдіяльності громадян в різних громадах залежить від політичної волі та зацікавленості керівника громади, її фінансового стану тощо. І тому отримуємо різний рівень безпеки жителів територіальних громад. Зараз потреба у безпеці – головна потреба українців, і вона має бути забезпечена державою та місцевим самоврядуванням.

Критеріями, за якими методологічно можна визначити безпечна громада чи ні, є наступні:

• створення якісно нового безпечного середовища у громаді, де життя і здоров’я жителя – це головна цінність, і всі пріоритети роботи місцевої влади базуються саме на цьому
• досягнення наступного стандарту реагування під час кризових ситуацій: 10 хв. в міських умовах та максимум 20 хв. у віддалених від центру громади сільських територіях
• формування нової культури безпеки, поєднуючи зусилля пожежних розрахунків, дільничних поліцейських, і за потреби – екстреної медичної допомоги та допоміжної техніки і рятувальних засобів
• досягнення високої частки довіри серед жителів громади до нової інституції, участь жителів у спільних програмах з місцевою владою по профілактиці і запобіганню кризам, навчальних сесіях, залучення дітей шкільного віку до тренування та імітаційних ігор на базі Центрів безпеки громади
• збільшення кількості добровольців-вогнеборців та інших волонтерів, які в кризових ситуаціях стануть важливим резервом для штатної місцевої пожежної команди, підвищення престижності служби, залучення дорослих та дітей до добровольчого руху, формування сімейних династій пожежних добровольців
• високий рівень довіри до ефективно працюючої системи оповіщення у громаді через мультиканальну передачу інформації (радіо, додатки у смартфон, через месенджери, спеціальні боти, передача спеціальних текстових та голосових повідомлень), що дозволить рятувати життя і майно людей, зменшить ризики непоправних втрат під час природніх катаклізмів та цивільних конфліктів
• покращення статистики запобігання адміністративним правопорушенням та злочинам завдяки ефективно працюючій системі відеоспостереження і реагуванню на їх подолання через єдину диспетчерську службу громади

Концептуально ми пропонуємо на рівні громад створювати нову модель управління ризиками – Центри безпеки громад, де в одному місці будуть зосереджені розрахунок пожежних, дільничний офіцер поліції, карета швидкої допомоги та різне обладнання для рятувальних та ремонтних робіт. З єдиною диспетчерською службою та під загальним керівництвом голови громади.

Відтак, ми пропонуємо громадам обрати одну із наступних моделей організації комунальної аварійно-рятувальної служби.

1. Центр безпеки громади
2. Пункт безпеки громади
3. Розподілена комунальна аварійно-рятувальна служба

Центр безпеки громади

Створення центрів безпеки громади є доцільним в ОТГ з кількістю населення більшою від 12-15 тис. чоловік при тому, що більшість населення проживає в адміністративному центрі ОТГ.

Центр безпеки створюється як комунальна установа відповідною місцевою радою. Він розміщується в окремій спеціалізованій будівлі з гаражним приміщенням розрахованим як мінімум на два спеціалізованих автомобілі.

Крім того, будівля Центру безпеки громади має містити:

• приміщення диспетчера обладнане відповідними засобами зв’язку та оповіщення
• приміщення для перебування чергової зміни рятувальників з кімнатою для нічного відпочинку
• побутове приміщення
  приміщення для приготування та прийому їжі
• приміщення з окремим входом для розташування посту Національної поліції
• приміщення для розташування чергової зміни невідкладної чи швидкої медичної допомоги

Розрахунок особового складу Центру безпеки громади включає:

• керівника Центру безпеки
• заступника керівника Центру безпеки [за необхідністю]
• чотири чергових варти у складі начальника варти, водія спеціалізованого автомобіля, двох рятувальників
• трьох або чотирьох диспетчерів

Чергування у Центрі безпеки громади організується цілодобово.

Центр безпеки обладнується спеціальним пожежним автомобілем з цистерною, засобами пожежогасіння та засобами аварійно-рятувального призначення [бензопила, електрогенератор, гідравлічні ножиці тощо], а також бульдозерним ножем.

Особовий склад залучається не тільки для гасіння пожеж, але й для виконання робіт рятувального чи попереджувального характеру, зокрема допомоги при дорожньо-транспортних пригодах, буксирування аварійних транспортних засобів, очищення доріг від снігових заметів, усунення небезпечних дерев, ліквідації руйнувань, що сталися в наслідок стихійного лиха, транспортування хворих в екстремальних випадках, улаштування короткотермінового аварійного енергозабезпечення тощо.

Розрахунок сила та засобів Центру безпеки включається до розрахунку сил разом з професійними підрозділами ДСНС.

Функціональне керівництво Центру безпеки з питань організації діяльності та професійної підготовки особового складу здійснюється територіальним підрозділом ДСНС.

Мінімальні потреби у фінансуванні Центру безпеки можуть складати 3-4 млн. грн. на рік. Проектування і будівництво можуть коштувати від 12 до 15 млн. грн.

Пункт безпеки громади

Створення Пунктів безпеки громади є доцільним в ОТГ з кількістю населення більшою від 5-6 до 12-15 тис. чоловік при тому, що більшість населення проживає в адміністративному центрі ОТГ, або в населених пунктах, де є відповідні матеріально-технічні можливості.

Пункт безпеки створюється як окрема комунальна установа або як структурний підрозділ у складі виконавчих органів ОМС ОТГ.

Пункт безпеки розташовується у пристосованій будівлі, обладнаній хоча б одним гаражним приміщенням для спеціалізованого пожежного автомобіля. Будівля Пункту безпеки має передбачати наявність приміщення для постійного перебування чергової зміни в кількості як мінімум двох осіб. На постійній основі мають працювати начальник варти та водій спеціалізованого пожежного автомобіля. Рятувальники залучаються до діяльності Пункту безпеки на громадських засадах після проходження відповідного навчання. Кількість рятувальників, умови їх залучення до діяльності Пункту безпеки, а також форми стимулювання та заохочення визначаються місцевою радою.

Під час чергування начальник варти одночасно виконує обов’язки диспетчера.

У приміщенні Пункту безпеки громади також є доцільним передбачити місце для перебування працівників Національної поліції та медичної служби.

Можуть утворюватися у населених пунктах, що розташовані в межах великих ОТГ, не є адміністративним центром ОТГ, але мають відповідні можливості і потреби. Наприклад це доцільно робити у віддалених від адміністративного центру ОТГ населених пунктах.

В межах однієї ОТГ, виходячи з фінансових можливостей, може бути створено декілька Пунктів безпеки.

Розподілена комунальна аварійно-рятувальна служба

Створення Розподіленої комунальної аварійно-рятувальної служби є доцільним в малих ОТГ з обмеженим кадровим та фінансовим ресурсом з кількістю населення до 5 тис. чол. Основу розподіленої комунальної аварійно-рятувальної служби мають складати відповідні громадські формування, створені у населених пунктах, що знаходяться на території відповідної ОТГ. Такими формуваннями можуть бути, наприклад, громадські аварійно-рятувальні команди.

Керівництво Розподіленою комунальною аварійно-рятувальною службою має покладатись на одну із посадових осіб виконавчого органу ради ОТГ. Також, рішенням відповідної ради мають бути визначені форми навчання, тренування та заохочення членів громадських формувань, що входять до складу комунальної аварійно-рятувальної служби.

Незважаючи на відсутність відокремленого підрозділу, ОМС ОТГ мають вжити заходів щодо забезпечення членів аварійно-рятувальних команд засобами зв’язку, а також необхідним для виконання їх функцій спеціальним обладнанням.

В ОТГ має бути відпрацьована схема оповіщення членів аварійно-рятувальних команд та реагування на типові надзвичайні ситуації.

В рамках окремих ОТГ, з урахуванням індивідуальних особливостей, можуть поєднуватись кілька або усі моделі організації комунальних аварійно-рятувальних служб.

Забезпечення діяльності комунальних аварійно-рятувальних служб може здійснюватися на основі договорів про співробітництво між суміжними ОТГ, якими може бути передбачено, наприклад, спільне фінансування ЦБГ, засади взаємодопомоги при виникненні надзвичайних ситуацій, спільна участь у проведенні навчання працівників комунальних аварійно-рятувальних служб тощо.

В рамках проведення заходів щодо організації комунально-рятувальних служб є доцільним укладення договорів із суб’єктами господарювання, які мають у своєму розпорядженні спеціальну техніку щодо можливості її залучення до виконання завдань комунальних аварійно-рятувальних служб з відповідною компенсацією витрат на її використання.

Співпраця з територіальними органами ДСНС

Діяльність щодо створення та організації функціонування комунальних аварійно-рятувальних служб у вигляді всіх трьох моделей повинна здійснюватися у тісній співпраці з територіальними органами ДСНС.

Основними напрямками такої співпраці мають бути:

• визначення вимог до технічного та спеціального обладнання ЦБГ та ПБГ
• методична допомога з питань організації і діяльності комунальних аварійно-рятувальних служб
• організація навчання персоналу комунальних аварійно-рятувальних служб
• відпрацювання взаємодії між підрозділами ДСНС та комунальними аварійно-рятувальними службами
• просвітницька та профілактична діяльність

 Фінансування заходів щодо створення комунальних аварійно-рятувальних служб

Основними джерелами фінансування заходів щодо створення комунальних аварійно-рятувальних служб є:

• кошти бюджету ОТГ
• кошти Державного фонду регіонального розвитку
• технічна допомога іноземних держав
• кошти неурядових установ [допомога у підготовці документів, навчання персоналу, організація обміну досвідом тощо]

Фінансування утримання комунальних аварійно-рятувальних служб здійснюється виключно за рахунок коштів бюджету ОТГ.

Правові підстави створення комунальної установи

Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні“

Стаття 38. Повноваження щодо забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

а) власні (самоврядні) повноваження:

1) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо створення відповідно до закону міліції, що утримується за рахунок коштів місцевого самоврядування, вирішення питань про чисельність працівників такої міліції, про витрати на їх утримання, здійснення матеріально-технічного забезпечення їх діяльності, створення для них необхідних житлово-побутових умов;

2) сприяння діяльності органів суду, прокуратури, юстиції, служби безпеки, Національної поліції, Національного антикорупційного бюро України, адвокатури і Державної кримінально-виконавчої служби України;

3) внесення подань до відповідних органів про притягнення до відповідальності посадових осіб, якщо вони ігнорують законні вимоги та рішення рад і їх виконавчих органів, прийняті в межах їх повноважень;

5) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо створення відповідно до законодавства комунальної аварійно-рятувальної служби, що утримується за рахунок коштів місцевого бюджету, вирішення питань про чисельність працівників такої служби, витрати на їх утримання, зокрема щодо матеріально-технічного забезпечення їх діяльності, створення для них необхідних житлово-побутових умов;

6) створення в установленому порядку комунальних аварійно-рятувальних служб;

7) створення резервного фонду для ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

8) розроблення та здійснення заходів щодо матеріально-технічного забезпечення діяльності комунальних аварійно-рятувальних служб;

9) організація в установленому порядку навчання особового складу комунальних аварійно-рятувальних служб та аварійно-рятувальних служб громадських організацій;

Пропозиції щодо повноважень у сфері забезпечення безпеки на рівні громад базового рівня в Україні

Модель управління у сфері безпеки та управління кризами

Організаційна модель у сфері безпеки та управління кризовими ситуаціями може мати наступну структуру:

• Великий безпековий округ – формується в межах нового укрупненого району/адміністративного округу, до складу якого входять Малі безпекові округи
• Малий безпековий округ – також формується в межах нового укрупненого району/адміністративного округу, складається з кілько безпекових дільниць (недоцільно створювати при форматі громада-район)
• Безпекова дільниця – створюється в межах однієї ОТГ як самоврядної територіальної одиниці

На рівні Великого безпекового округу в разі кризових ситуацій будуть залучені сили та засоби більше, ніж одного Малого безпекового округу. Учасники: Офіс окружного урядника, територіальні підрозділи Нацполіції та ДСНС, окружна комісія за надзвичайних ситуацій. Розробляється Окружний план управління кризовими ситуаціями Великого безпекового округу.

На рівні Малого безпекового округу в межах великої ОТГ, або кількох малих, в разі кризових ситуацій будуть залучені сили та засоби, які знаходять в розпорядженні одного Центру безпеки громади. Розробляється Окружний план управління кризовими ситуаціями Малого безпекового округу.

На рівні Безпекової дільниці в межах однієї ОТГ, або частини територіальної громади, розробляється План управління кризовими ситуаціями у громаді і залучаються сили та засоби, які знаходять в розпорядженні Пункту безпеки громади, добровільних громадських формувань, інше.

Для підвищення рівня безпеки жителів громади та забезпечення часу прибуття 10 хвилин у місті та до найвіддаленішого населеного пункту у сільській місцевості не більше 20 хвилин з моменту отримання повідомлення про виникнення пожежі або надзвичайної ситуації територія України буде розподілена на Великі та Малі безпекові округи, та Безпекові дільниці. Проект таких округів готує Державна служба з надзвичайних ситуацій, а затверджує цей проект Кабінет Міністрів України.

В центрі Малого безпекового округу створюється Центр безпеки громади, фінансування поточної діяльності якого здійснюється із місцевого бюджету однієї громади [якщо малий безпековий округ утворений на території частини однієї територіальної громади] або в рамках договору про співробітництво територіальних громад [якщо безпековий округ створений на території декількох територіальних громад].

Безпекові дільниці утворюються за рішенням органів місцевого самоврядування. На території безпекової дільниці створюється пункт безпеки громади.

Технічні вимоги до Центрів та Пунктів безпеки громади встановлюються Державною службою з надзвичайних ситуацій з урахуванням кількості та структури населення територіальної громади; наявності на території територіальної об’єктів техногенної небезпеки [промислових підприємств, підприємств видобувної галузі, об’єктів електроенергетики та газопостачання, сховищ хімічних чи отруйних речовин,  полігонів твердих побутових відходів, водоочисних споруд, гідротехнічних споруд тощо); стану транспортної інфраструктури [наявності та технічного стану доріг, під’їзних шляхів, мостів, залізничних шляхів, шляхопроводів] тощо.

В Центрах та Пунктах безпеки громади в ідеалі потрібно передбачити приміщення для роботи дільничних інспекторів поліції, карет екстреної медичної допомоги, та іншої ремонтної та рятувальної техніки.

Центри безпеки громад можуть і повинні відігравати в територіальних громадах також освітню, інформаційну та виховну функцію.

В них варто створити конференц-зали, музеї добровольців-вогнеборців, дитячі та спортивні майданчики поруч, плац перед головною будівлею, який можна використовувати для демонстрації техніки, проведення виставок, змагань та ін.

Окремо слід приділити увагу вихованню дітей. Добровольців запрошують у школи, щоб діти мали змогу поспілкуватися зі своїми героям. Хто з дітей зацікавився, може вступити у молодіжну пожежну дружину, приходити по суботах у Центр безпеки громади тренуватися по дві години, брати участь у тематичних літніх таборах, екскурсіях, змагатися між дружинами за призи та нагороди.

Частина з цих дітей, коли виростуть, стане добровольцям, інші – ні. Та і не погано, бо вони отримали гарну школу реагування у надзвичайних ситуаціях та основ домедичної допомоги, а батьки спокійні, що з їх дитини росте здоровий та відповідальний громадянин.

Одна з основних ідей децентралізації, цілком можна назвати її першочерговою – це децентралізація відповідальності. Кожен громадянин має зрозуміти, що саме він, в першу чергу, несе відповідальність за свій дім, своє подвір’я, що він є частиною громади, яка здатна самоорганізовуватися та по-справжньому здійснювати місцеве самоврядування.

Дуже тішить, що ці процеси почалися по всій країні в об’єднаних громадах. Центри безпеки громад створені й успішно працюють в Донецькій, Вінницькій, Черкаські, Дніпропетровській областях. Поки що це точково, але такі громади показують реальний успіх та результати, і скоро всі зрозуміють в чому секрет.

Безсуперечно відповідальність за життя, яку несуть службовці органів безпеки у громадах, – це найвища міра відповідальності.

Те, що Центри безпеки громад за основним призначенням мають бути частиною системи безпеки в Україні – це безспірний факт. Проте спробуємо визначити які додаткові можливості несе по собі Центр безпеки громад.

Перше, що напрошується само собою та вже працює у Лиманській, Черкаській та Шахівській громадах Донецької області – це те, що рятувальники, які служать у цих центрах, – це опора голови громади, старости та мешканців у скрутних ситуаціях: вони ліквідують наслідки непогоди, розбирають завали, очищають дороги від снігу, спилюють повалені та сухі дерева, відкачують воду та ще багато іншого.  Органи місцевого самоврядування, які утримують “Центри безпеки громадян” за кошти місцевого бюджету мають максимально ефективно використовувати отримані можливості

Друге, це – “Центр відеоспостереження” та “Диспетчерський центр”. Вже сьогодні більш заможні громади, в основному міста обладнують територію камерами відеоспостереження у місцях, які мають більший потенціал для виникнення надзвичайної ситуації або правопорушення: залізничні та автобусні вокзали, зупинки громадського транспорті у центрі міста та місцях скупчення людей, особливо у нетверезому стані, мости, метро, центральні площі, квартали з гіршою криміногенною ситуацією порівняно з іншими, комунальні заклади та установи, тощо. А пункт відеоспостереження цілком може бути у Центрі безпеки громади, де окрім пожежної машини знаходиться представник Нацполіції та карета швидкої допомоги. Для комунікації з іншими службами Центр безпеки має бути оснащений необхідними засобами зв’язку, також може бути створений телефонний “гарячий номер” Центру, відомий мешканцям громади

Задайтеся питанням що ефективніше: група сторожів у комунальних закладах та установах плюс поліцейські, які здійснюють виїзд після отримання повідомлення про правопорушення, чи система відеоспостереження, об’єднана з іншими службами швидкого реагування?

Це першочергові головні речі, які просто мають бути. Далі варіативність у функціоналі Центрів безпеки громад розширяється – від культурних просторів на заході України до оборонних укріплень на сході.

На тих територіях, де мешканці населених пунктів мають традицію виходити на гасіння пожеж, ліквідацію наслідків стихійного лиха, там можливе зосередження на культурному, спортивному вихованні людей, особливо дітей.

Що стосується системи оповіщення населення у громадах, то цілком можливе її використання у структурі ЦБГ з метою оповіщення громадян про важливі події та заходи в громаді. Наприклад, про суттєві зміни погоди, ремонтні роботи водопостачання або електропостачання, інформування про місця видачі гуманітарної допомоги, пітної води та, навіть, загальні збори громадян, референдум, вибори. Звісно з певними обмеженнями, щоб це не стало об’єктом зловживань. Бо першочергове завдання – забезпечення безпеки.

Оснащення та обладнання, яке має громада у “Центрі безпеки”, може і має застосовуватися для допомоги місцевим мешканцям. Наприклад, для благоустрою, буксировки автотранспортних засобів, розчищення дороги від снігу, підвезення води і таке інше. Це можливо шляхом затвердження у нормативно-правових актах місцевого самоврядування та посадових інструкціях функціональних обов’язків співробітників Центрів безпеки громади здійснювати заходи з благоустрою.

Конкретно які дії може здійснювати Центр безпеки громади має вирішувати сама громада, прийнявши на сесії відповідний нормативно-правовий акт в межах стандартів, визначених державою.

Таке бачення системи безпеки в Україні є безсумнівно дороговартісним. Проте, враховуючи з якими викликами ми зіштовхнулися останні роки, ми маємо знайти в собі сили, залучити ресурси для реформування системи безпеки на базовому рівні країни – рівні громад.

Алгоритм створення та функціонал Центру безпеки

Утворення місцевої пожежної охорони

Утворенню місцевої пожежної команди, як базового підрозділу у складі Центру безпеки, повинен передувати аналіз пожеж, надзвичайних ситуацій та небезпечних подій, що виникали на відповідній території протягом останніх 5 років, а також стан реагування на них; визначення ризиків і небезпек на території громади.

На підставі аналізу визначається:

• кількість місцевих пожежно-рятувальних підрозділів та необхідність будівництва (реконструкції, ремонту) пожежних депо (пристосованих приміщень);
• тип і кількість пожежно- та аварійно-рятувальних автомобілів і оснащення;
• кількість та порядок набору персоналу;
• забезпечення страхування персоналу;
• порядок проведення підготовки персоналу;
• кількість спеціального одягу та спорядження для персоналу;
• організація чергування персоналу;
• оповіщення персоналу про виникнення пожеж, надзвичайних ситуацій та небезпечних подій;
• порядку оповіщення населення про виникнення пожеж, надзвичайних ситуацій
• та небезпечних подій;
• порядок забезпечення пально-мастильними матеріалами та комунальними послугами на утримання будівель пожежних депо.
• регламенту обслуговування пожежних рукавів, апаратів захисту органів дихання та зору (за потреби), іншого обладнання та технічного обслуговування автомобільної техніки.

Функціонал та завдання Центрів безпеки громадян

Функціонал Центру безпеки громадян становить весь перелік функцій, які можуть виконувати зосереджені там служби (диспетчерська служба громади, місцева пожежна команда, поліція, медична допомога тощо), перш за все – це запобігання пожежам, аварійним і надзвичайним ситуаціям та реагування на них, надання домедичної та первинної медичної допомоги, допомога у проведенні профілактичних робіт, евакуації, оповіщення; виїзд на факти вчинення різного роду правопорушень тощо.

Базовим функціоналом Центру безпеки є диспетчерська служба територіальної громади та місцева пожежна команда (комунальна аварійно-рятувальна служба).

Диспетчерська служба територіальної громади

Основним завданням диспетчерської служби громади є:

• прийом, розгляд та оперативне вжиття відповідних заходів на звернення громадян;
• постійна взаємодія з диспетчерськими службами екстреної допомоги (101, 102, 103, 104), а також іншими структурними підрозділами ради громади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності;
• інформування керівництва ради громади про виникнення пожеж, аварійних та надзвичайних ситуацій на території громади, а також про хід їх усунення та ліквідації наслідків;
• оповіщення і інформування населення;
• залучення до робіт щодо гасіння пожеж, ліквідації наслідків аварій та надзвичайних ситуацій необхідних сил підприємств, установ та організацій, а також добровільних формувань;
• підготовка інформації з висновками та пропозиціями щодо розгляду звернень, які надійшли до диспетчерської служби, та доповідь голові та першому заступнику голови громади;
• вивчення, узагальнення та поширення досвіду роботи, розроблення методичних рекомендацій з питань удосконалення організації роботи із зверненнями громадян та підвищення її ефективності.

Місцева пожежна команда

Основними завданнями місцевих пожежних команд у складі Центрів безпеки є:

• запобігання виникненню пожеж, мінімізація їх наслідків та захист населення і територій від надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру;
• невідкладне реагуванні на пожежі та надзвичайні ситуації, проведенні пошукових, пожежно-рятувальних та інших невідкладних робіт на об’єктах і територіях;
• локалізації зон впливу шкідливих і небезпечних факторів, що виникають під час пожеж, аварій та катастроф.

Інші функції допомоги населенню

Враховуючи наявність у Центрах безпеки місць для дислокації персоналу поліції та швидкої медичної допомоги, до завдань можна віднести:

• прийом громадян щодо вчинених на території громади адміністративних та кримінальних правопорушень;
• виїзд на виклики щодо протиправної поведінки осіб на території громади;
• участь в охороні громадського порядку під час масових заходів, свят тощо;
• надання кваліфікованої первинної медичної допомоги населенню;
• допомога постраждалим під час надзвичайних ситуацій тощо.

Залежно від додаткових функцій, які орган місцевого самоврядування може надати Центрові безпеки, відповідно розширюється перелік завдань, які він виконує.

Загальні вимоги

Розташування по відношенню до дороги

• Центр безпеки розміщується таким чином, щоб виїзд автомобілів з гаражів відбувався відразу на дорогу загального користування з найкоротшим можливим часом виїзду на неї, без здійснення складних маневрів (об’їзд, розвертання ТЗ, тощо).
• Зі сторони гаражів земельна ділянка не може бути огороджена чи облаштована шлагбаумом. Рекомендується не огороджувати земельну ділянку, відведену для центру безпеки в принципі. Допускається використання декоративних насаджень як спосіб відмежування земельної ділянки від, наприклад, проїжджої частини.
• Перед центром безпеки зі сторони гаражів має бути відведено місце для площадки для автомобілів, на якій пожежний автомобіль зможе провести розворот за необхідності. Крім цього з цієї сторони повинен бути відведений водопровідний кран на кожний виїзд для того, щоб можна було провести миття машини надворі.
• Центр безпеки має бути спланований і розміщений на ділянці таким чином, щоб з котроїсь із сторін (крім сторони виїзду з гаражів) можна було здійснити прибудову приміщень для доповнення комплектації центру безпеки, збільшення кількості виїздів з гаражів або розташувати зону спортивних майданчиків, майданчика для відпрацювання вправ та екстрених ситуацій, тощо

Вхід та доступність до центру безпеки

• Сторона входу не обов’язково має бути зі сторони виїзду з гаражів, однак планування має передбачати можливість швидкого доступу до гаражів від головного входу.
• Перед центром безпеки зі сторони входу варто передбачити місце для паркування транспортних засобів членів команди та відвідувачів центру безпеки:
  • 10-12 місць для паркування автомобілів
  • 10-12 місць для паркування велотранспорту під навісом.
• Ділянка зі сторони входу може бути обладнана клумбами, лавками для відпочинку, алеями, квітниками, однак у випадку якщо сторона входу співпадає зі стороною виїзду машин, має бути мінімізована можливість вибігу людей на шлях руху пожежного автомобіля.
• Планування має передбачати 100% доступність для маломобільних жителів. На вході в будівлю має бути передбачений пандус не більш ніж 7% (бажано 5%).
• У випадку облаштування центру безпеки ліфтом він має бути достатнього розміру для використання маломобільними групами населення.
• Площу приміщень, де працюють люди з особливими потребами, що користуються кріслами-колясками, потрібно приймати не менше 7,65 м2.
• Всі вивіски ззовні і всередині повинні бути продубльовані шрифтом Брайля на рівні, зручному для їх читання особами з вадами зору. У випадку наявності сходів перша сходинка має бути виділена яскравим кольором.

Екстер’єр

• Будівля має бути сучасною, ззовні бажано у темно-сірих і червоних тонах. При цьому має залишати враження не вузькоспеціалізованої будівлі, а і культурного центру громади.
• Зі сторони дороги (або сторін доріг, якщо центр безпеки знаходиться біля перехресті чи між двома паралельними дорогами) має бути розміщений об’ємний знак з підсвічуванням.
• Пропонується розглянути варіант ефективного використання даху будівлі (зимовий сад, басейн, майданчик для гри у баскетбол чи настільний теніс, майданчик для шахових столиків, тощо)

Освітлення ділянки

• Вся ділянка, відведена для центру безпеки, має добре проглядатись, обладнана вуличними ліхтарями для забезпечення хорошої видимості як зі сторони входу, так і сторони гаражів. При цьому ліхтарі зі сторони гаражів мають освітлювати виїзд на проїжджу частину задля уникнення ДТП.
• Штучне освітлення має бути трьох видів: основне, чергове та аварійне. Аварійне освітлення повинно мати автономне джерело електроживлення та має забезпечувати освітленість не менше 5 відсотків від загальної норми освітлення.
• Гараж та підходи (шляхи евакуації) до нього повинні забезпечуватися електричним освітленням, яке вмикається з диспетчерської у вечірній i нічний час одночасно із сигналом тривоги.

Інтер’єр

• Інтер’єр має бути приємним для ока без особливо кричущих і провокативних кольорів, кольори для внутрішнього оздоблення у публічній зоні та кабінетах можуть бути нейтральними або світло-сірими з вкрапленнями червоного.
• Допускаються тематичні настінні малюнки.
• Навчальні класи мають бути обов’язково у нейтральних тонах.

Освітлення всередині центра безпеки

• Необхідно передбачити максимально природне освітлення у зонах публічного доступу (хол, навчальні класи, кабінет дільничного, тощо) з використанням мансардних вікон або вікон в підлогу, однак тоді такі вікна (особливо у кабінеті дільничного) повинні бути достатньо міцними для уникнення неправомірного проникнення в приміщення.
• У приміщенні стоянки-гаража необхідно передбачати природне освітлення не менше 200 лк за допомогою зенітних ліхтарів та/або прорізів у зовнішніх стінах (вікна, двері). Дозволяється передбачати світлопрозорі прорізи у воротах для в’їзду (виїзду) автомобілів.
• Приміщення для миття і сушки рукавів та приміщення поста ГЗДС) мають бути сплановані таким чином, щоб унеможливлювалось попадання прямих сонячних променів на техніку, спорядження, кисневі балони.
• Управління робочим та евакуаційним освітленням має здійснюватися апаратами, встановленими при вході до приміщення.

Вимоги до будівлі

• Будівля повинна відноситись до ІІІ – ІІ типу.
• Будівля повинна бути не нижче ІІІа ступеня вогнестійкості.
• Окреморозташованість (до складу будинку пожежного депо допускається передбачати прибудову (вбудову) приміщень іншого цільового призначення (поліції, швидкої медичної допомоги, центру адміністративних послуг) – при цьому загальна площа будинку не повинна бути більшою за 2000 м².
• Утеплювач зовнішніх стін має бути з негорючих матеріалів, або матеріалу групи горючості Г1.

Підлога в будівлі

• Опорядження та облицювання підлоги, стін та стелі в приміщеннях центра безпеки необхідно передбачати із негорючих матеріалів.
• Позначка рівня підлоги приміщень біля входу до центру безпеки повинна бути вище від позначки тротуару перед входом не менше ніж на 0,15 м.
• На шляхах переміщення між приміщеннями не допускається влаштування порогів та сходів, а також виступаючих у просвіті шляху частин конструкцій, обладнання та інженерних мереж на висоті менше 2,2 м від рівня підлоги.

Інженерні системи центра безпеки

• електропостачання – перша категорія надійності;
• водопостачання – централізоване за І категорією надійності дії або за ступенем забезпеченості подачі води. Допускається передбачати водопостачання для потреб пожежогасіння з природних або штучних водойм з пірсами (колодязями) для забору води, резервуарів місткістю не менше 50 м³;
• каналізація – роздільні системи побутової та дощової каналізації;
• опалення – централізоване або від автономної котельні;
• вентиляція – для гаража стоянки роздільна від інших приміщень:

крім загальнообмінної вентиляції, приміщення гаража має бути обладнане газовідводами для видалення назовні відпрацьованих газів від двигунів пожежних автомашин. Газовiдводи в гаражі виконуються за допомогою схованого прокладання, їх стояки для приєднання гнучких шлангів до газовідвідної труби двигуна не мають виступати за габарити автомобілів. Система газовідведення має бути постійно підключена до системи газовідведення автомобілів i саморозмикатися на початку руху.

• телефонний зв’язок – стаціонарний або не менше ніж від двох операторів стільникового зв’язку;
• блискавкозахист – згідно з чинними нормами.

Недригайлівська та Краснопільська територіальні громади Сумської області замовили проектно-кошторисну документацію на створення Центрів безпеки громади. 

Згідно з концепцією центру, в одному приміщенні будуть розміщені: центр екстреної медичної допомоги, управління надзвичайних ситуацій та поліція. Там же розміщуватиметься диспетчер, який прийматиме всі виклики.

“Орієнтовна площа проекту буде трохи більше 500 кв метрів. Що стосується корисної площі, тобто місця, де будуть знаходитися відповідні служби, то це буде десь 480 кв. метрів. 30-40 соток для цього в принципі достатньо. Там будуть кімнати і для відпочинку, і для прийому їжі і душові, і окремо конференц-зала“, – Богдан Лащ, керівник проектного підприємства “Сумбудпроект”.

Детальніше про сам проект можна дізнатися тут: http://www.willemen.be/en/project/fire-station-asse

Бельгійський проект розроблений в 2014 році архітектором Filip Dujardin з компанії “Franki Construct“.

Місто має населення 29 000 чол., площа 49.64 km², щільність населення десь 588 жителів на km². За характеристиками м. Asse дуже схоже на середній за розмірами центр української територіальної громади базового рівня.

Оригінальний проект займає площу понад 8 тис. кв. м. Проте, варіант для Недригайлівської та Краснопільської об’єднаних територіальних громад у Сумській області був запланований значно меншим за площею розміщення і розміром самої будівлі.

Базовий центр безпеки передбачає комплектацію, необхідну для задоволення мінімальних потреб громади у безпеці.

Така комплектація передбачає:

• зону з обмеженим доступом:
• зону місцевої пожежної команди;
• диспетчерську;
• котельню – якщо немає централізованого опалення;
• публічну зону, яка включає:
• вестибюль;
• гардеробна кімната;
• кабінет дільничного та його помічника;
• адміністративний кабінет;
• навчальний кабінет;
• санвузол.

Зона місцевої пожежної команди – ~220 м2

Зона місцевої пожежної команди призначена для роботи муніципальних та добровільних пожежних. Умовно це зона обмеженого доступу, адже призначена для перебування тільки кваліфікованого персоналу, хоча такі приміщення можуть показуватись громаді в ході екскурсій. Ця зона – це в ті приміщення, в яких пожежні перебуватимуть більшість свого робочого часу, наводяться у переліку нижче з орієнтовними площами кожного з них

При проектуванні приміщень необхідно враховувати такі особливості і вимоги:

• Двері приміщень розміщення особового складу чергової зміни повинні відчинятися у напрямку розташування стоянки-гаражу. Ширина коридорів на шляхах руху особового складу чергової зміни за командою “Тривога!” повинна бути не менша 1,4 м.
• Оздоблення (облицювання) внутрішніх поверхонь стін технічних приміщень на висоту не менше 2,0 м від рівня підлоги слід передбачати таким чиним, що забезпечує можливість вологого прибирання.
• Освітлення душових виконується у вологозахищеному варіанті.
• У приміщенні для миття та сушіння рукавів передбачити обладнання ванною для миття та відмочування рукавів, а також похилені ґратчасті поверхні для сушіння, які розміщуються не менше, ніж за 1 метр від тепловипромінювальних приладів.

Гараж-стоянка

• Висота приміщення стоянки-гаража визначається завданням на проектування в залежності від типу пожежних автомобілів та рятувальної техніки але не менше 4,5 м. Висота приміщення приймається відстанню в просвіті від фактичної відмітки підлоги до стелі або виступаючих частин стелі (балок, ребер жорсткості плит тощо).
• Підлога в гаражі влаштовується з нахилом у бік воріт. Рівень підлоги гаража-стоянки слід проектувати нижче рівня підлоги суміжних приміщень не менше ніж на 0,05 м. Ухил підлоги в гаражі-стоянці пожежних автомобілів повинен бути не більше 3 % в сторону трапів та лотків, які передбачаються перед виїзними воротами.
• Гараж-стоянка має бути обладнаний канавою для огляду машин. Канава для огляду повинна мати 2 спуски: один – сходами, другий – скобами, що закріплені в стінах канави. Зверху вона закривається решіткою з металевих прутків діаметром не менше 12 мм i з відстанню між поперечними прутками не більше 60 мм, котрі мають бути пофарбовані. По периметру канава обладнується запобіжною ребордою висотою 8-10 см для попередження наїзду автомобіля на канаву, яка на в’їзді автомобіля має бути округленою. Всередині канава облицьовується керамічною плиткою й обладнується стаціонарним освітленням з напругою не більше 36 В, на її дно вкладаються дерев’яні решітки, в стінах мають бути ніші для інструменту.
• Ворота в гаражі пожежного депо мають бути завширшки не менше 4 метрів. В усіх випадках вони повинні бути на 1 метр ширші за ширину пожежних автомобілів, що є на оснащенні. Кожні ворота мають бути обладнані механічними чи автоматичними запорами, обладнані фіксаторами, що попереджають самостійне їх зачинення та відчинення.
• Верхня частина воріт має бути засклена не менше ніж на 30 % всієї площі воріт та мати конструкцію, що запобігає травмуванню людей у разі пошкодження скла. У полотнищі перших (від пункту зв’язку) воріт, як правило, обладнуються вхідні двері розміром 0,7х2,0 м.
• В приміщенні стоянки-гаража слід передбачати гардероб (шафи) для зберігання спеціального форменого одягу та індивідуальних масок ізолюючих протигазів. Спеціальний одяг i спорядження кожного пожежного складається окремо на спеціально обладнаних стелажах або тумбочках. Стелажі, що обладнуються дверцятами, повинні мати фіксатори для утримання дверцят у відчиненому стані. Стелажі (тумбочки) з спеціальним одягом чергового караулу мають розміщуватись позаду пожежних автомобілів. Дозволяється розміщення їх збоку автомобілів, якщо відстань від стелажа (тумбочки) до автомобіля становить не менше 1,5 м.
• Габарити стоянки автомобілів позначаються білими смугами завширшки 10 см. У гаражах у зоні стоянки автомобілів під задні колеса мають передбачатись упори-обмежувачi для запобігання руху автомобіля назад. У разі розміщення позаду автомобіля стелажів чи тумбочок для бойового одягу, упори-обмежувачi мають забезпечувати стоянку автомобіля на відстані не менше 1.5 м від них.
• Гаражі обладнуються табло погодних умов. На передній стінці біля кожних воріт встановлюються дзеркала заднього огляду розміром не менше ніж 1,0х0,4 м.

Приміщення для відпочинку особового складу та душова

• Приміщення для відпочинку особового складу чергової зміни повинне розміщуватись не вище другого поверху. Між приміщеннями для відпочинку особового складу чергової зміни та гаража-стоянки пожежних автомобілів слід передбачати тамбур та коридор.
• При розміщені приміщень чергової зміни на другому поверсі в міжповерховому перекритті слід розміщувати отвір 1,2х1,2 м зі спускними металевими стовпами діаметром 0,2 м, які ведуть в приміщення гаража-стоянки пожежних автомобілів, з розрахунку один стовп на сім людей чергової зміни, але не менше двох. Над отвором влаштовуються кабіни з двостулковими дверима (які відчиняються всередину), які обладнані блокуючими пристроями від самовільного відчинення.
• У приміщенні встановлюються крісла, що легко складаються, чи тапчани або ліжка, які не перешкоджають збору персоналу за тривогою, для нічного відпочинку персоналу з необхідною кількістю резервних місць на випадок залучення до чергування більшої кількості персоналу.
• Караульне приміщення та підходи (шляхи евакуації) до нього повинні забезпечуватися електричним освітленням, яке вмикається з пункту зв’язку частини у вечірній i нічний час одночасно із сигналом тривоги. Окрім цього, в караульному приміщенні має бути передбачене чергове освітлення зеленими плафонами або розсіювачами, яке не повинне вимикатись навіть під час відпочинку персоналу.
• Примiщення мають провітрюватися через кватирки або фрамуги, передбачені у вікнах.
• У приміщеннях для приготування та приймання їжi слід передбачити систему центрального водяного опалення i вентиляцію.

Диспетчерська – ~10 м2

Диспетчерська призначена для роботи в ній диспетчера, який спрямовує роботу місцевої пожежної команди, комунікує з ДСНС, а також за рішенням громади може організовувати роботу комунальних служб (за наявності). До диспетчерської є декілька вимог:

• Приміщення диспетчерської як правило розташовується праворуч від гаража щодо виїзду та розміщуватись суміжно з приміщенням гаража-стоянки. В перегородці яка їх розділяє слід передбачати вікна розміром 1,2х1,5 (h) м на відстані 0,6 м від підлоги до низу вікна, що обладнане механізмом відкриття.
• Вихід з приміщення пункту зв’язку безпосередньо в приміщення гаража-стоянки пожежних автомобілів та поста технічного обслуговування не допускається. Також варто розраховувати, що існує висока ймовірність залучення на посади диспетчерів представників маломобільних груп населення, а тому приміщення має бути комфортним для таких осіб.
• У диспетчерській слід передбачати наявність як штучного, так i природного освітлення. Освітленість на робочому місці диспетчера має бути не менше 40 лк для люмінесцентних ламп i не менше 100 лк для ламп розжарювання. Допускається створення комбінованого освітлення, при цьому норма освітлення від світильників загального освітлення становить не менше 10 відсотків від норми комбінованого освітлення.
• Розміщувати апаратуру слід таким чином, щоб виключити можливість ураження обслуговуючого персоналу електричним струмом шляхом одночасного доторкання до корпусу обладнання i труб водопровідної мережі чи батарей опалення. Для захисту обслуговуючого персоналу від ураження струмом у разі пробивання ізоляції силової апаратури на корпус необхідно виконати захисне заземлення або занулення.

Котельня – ~12 м2

Призначена для розміщення необхідного обладнання та матеріалів для облаштування обігріву центра безпеки. Опалення в Центрі безпеки громадян повинне бути, як правило, центральне водяне. Як виняток, допускається пічне опалення, але при цьому не дозволяється влаштовувати топкові отвори з боку гаража i акумуляторної.

Будучи технічним приміщенням, рекомендовано, щоб на висоту до 2м від рівня підлоги її стіни були придатні до вологого прибирання. Необхідно забезпечити неможливість доступу до неї сторонніми особами.

ПУБЛІЧНА ЗОНА (~ 86 м2)

Вестибюль – 20 м2

Вестибюль – це зал, який справляє перше враження на відвідувача центра безпеки, адже це перше приміщення, куди він/вона заходитиме. Він має бути добре освітлений, розглядається варіант розміщення вікон в підлогу. У випадку проектування декількох поверхів рекомендується вестибюль робити без перекриття між першим і другим поверхом. Не рекомендується розміщувати у вестибюлі колони, фонтанчики, статуї, тощо. Вестибюль слугуватиме також для проведення виставок, галерей, а також там розміщуватиметься схема центру безпеки та дивани для очікування або проведення зустрічей. Також можливий є варіант відведення внутрішньої сторони однієї із стін під тематичний мурал.

Гардеробна кімната – 6 м2

Передбачається для розміщення верхнього одягу гостей центру безпеки. Має бути добре освітленою. Двері повинні відчинятись у сторону вестибюлю та закриватись на ключ. Також має бути передбачене освітлення перед входом у гардеробну кімнату задля можливості розпізнавання особи, яка нею хоче скористатись.

Кабінет дільничного поліцейського та його помічника – 16 м2

Кабінет дільничного має бути легко доступним для громадян, однак разом з тим дільничний офіцер поліції, його помічник та працівники ГРПП повинні мати безперешкодний доступ до зони з обмеженим доступом (до кімнати відпочинку (караульного приміщення), гаражів, кімнати для приготування їжі, душової)  та санвузла.

Рекомендується передбачати два входи до кабінету – один зі сторони двору або вестибюлю, кудою входитимуть громадяни, а один – зі сторони зони з обмеженим доступом (для використання виключно дільничним та його помічником).

На видному для населення місці повинен мати світлове табло з написом “Поліція” – “Police”, а також вивіску про режим роботи кабінету , з телефонами дільничого і помічника та чергової частини відділу, відділення територіального органу Національної поліції України.

Кабінет має мати двері з надійними замками: зовнішні -дощаті, товщиною не менше 40 мм, оббиті ззовні листовим металом або суцільнометалеві та мати охоронну сигналізацію, за можливості з виводом на пульт централізованої охорони або автономну сигналізацію “Сирена” на зовнішньому боці будинку.

Допускається робити кабінет дільничного максимально відкритим (використання вікон в підлогу, скляних стін) за умови використання міцних матеріалів, які унеможливлюють неправомірне проникнення або втечу підозрюваного.

Кабінет повинен бути обладнаний великою кількістю розеток.

Адміністративний кабінет – 16 м2

Адміністративний кабінет призначений для роботи в ньому керівника центра безпеки та його заступника (за наявності). Особливих вимог до кабінету немає. Хоча рекомендовано, щоб кабінет знаходився поближче до зони місцевої пожежної команди, можливо, навіть мав, крім входу зі сторони публічної зони, вихід в гараж-стоянку. Рекомендовано, щоб адміністративний кабінет знаходився на першому поверсі. Двері, як і всюди в центрі безпеки, повинні відчинятись в сторону гаража-стоянки.

Навчальний кабінет – 16 м2

Навчальний кабінет має розміщуватися з таким розрахунком, щоб забезпечити швидкий вихід чергового караулу (зміни). Двері мають бути двостулкові та без порогів. Освітлення приміщень має відповідати санітарним нормам. Вентиляцiя, як правило, передбачається штучна витяжна. По периметру класу на рівні півметра від підлоги варто передбачити чисельні розетки, аби відвідувачі могли підключити за потреби свої прилади до електромережі. При цьому ізоляція і схема мають передбачати витримку максимального навантаження. Стіни до 2 метрів у висоту бажано фарбувати засобами, які пристосовані для миття (у випадку, якщо їх розмалюють діти). Ще кращим варіантом буде передбачити фарбування спеціальною фарбою, по якій можна наносити крейду або масляні олівці.

У випадку, якщо це дозволятиме проектування, варто передбачити два навчальних кабінета.

Санвузол – 12 м2

Санвузол може бути спільного використання особами різних статей. Варто передбачити, що як мінімум одна кабіна має бути пристосована для людей, які використовують інвалідні візки. Туалети повинні бути обладнані рукомийником, дзеркалом. По можливості варто передбачити пеленальний столик. У випадку проектування дво- і більше поверхів санвузол варто передбачати на кожному з них.

Закони України:

1. Закон України від 21.05.1997 № 280/97-ВР “Про місцеве самоврядування в Україні”
2. Закон України від 05.02.2015 № 157-VIII “Про добровільне об’єднання територіальних громад”
3. Закон України від 17.06.2014 № 1508-VII “Про співробітництво територіальних громад”
4. Кодекс цивільного захисту України від 02.10.2012 № 5403-VI

Розпорядження Кабінету Міністрів України: Від 25 січня 2017 р. № 61-р “Про схвалення Стратегії реформування системи Державної служби України з надзвичайних ситуацій”

Інформація про робочу групу:

1. Наказ ДСНС України № 215 від 06.05.2016 “Про створення робочої групи Склад робочої групи”
2. Наказ ДСНС України № 132 від 02.03.2017 “Про затвердження Плану заходів щодо реалізації Стратегії реформування системи Державної служби України з надзвичайних ситуацій”

Методична допомога з організації і реалізації заходів цивільного захисту в територіальних громадах:

1. Алгоритм забезпечення безпеки територіальних громад
2. Практичний порадник з організації цивільного захисту в територіальних громадах
3. Практичний порадник з реалізації заходів цивільного захисту в територіальних громадах
4. Актуальні проблеми забезпечення захисту населення і територій територіальних громад

Поради і досвід зі створення місцевих пожежних команд та залучення добровільних пожежних в територіальних громадах:

1. Реформа пожежної охорони (Частина А, Частина Б)
2. Орієнтовний бюджет створення місцевих пожежних команд (Частина А, Частина Б)
3. Досвід створення Центрів безпеки громадян у Донецькі області.
4. Хто може бути добровільним пожежним (Частина А, Частина Б)
5. Добір добровільних пожежних (Частина А, Частина Б)
6. Анкета кандидата добровольця (Частина А, Частина Б)
7. Добровольці-вогнеборці Дерцена (Відео)