Секс з владою. Або концепція: “Я ні на що не впливаю”

Багато хто пояснює свою байдужість до того, що відбувається в країні тим, що вони особисто на ці процеси впливати не можуть.

Всі ці “рєшалки” відбуваються на таких похмурих глибинах української політики, де можуть вижити тільки гігантські кракени з дорогими часами на зап’ястях, а звичайній людині там під тиском може розтрощити голову

Добре, давайте поглянемо на це кіно з іншого боку.

Якщо чоловік хоче мати дітей, він повинен зайнятися сексом із жінкою (цей момент важливий). Для цього йому потрібно умовити жінку на секс шляхом підкупу, безбожної брехні і догоджання – насилля тут не підійде. Ще перед цим з жінкою потрібно познайомитися, а для цього прийдеться заштопати шкарпетки, поголитися і пожувати петрушки, щоб відбити перегар.

Але на самому початку чоловіку потрібно потрапити в те місце, де водяться ці таємничі жінки, навчитися їх відрізняти від інших людей, і таки переконатися в тому, що у вас потяг саме до жіночок. Інакше проект взагалі не відбудеться.
В громадянському суспільстві відбувається все так само. За тими ж правилами. Для початку розпочати (соррі за тавтологію) цікавитися “протилежною статтю”, тобто виборними особами – депутатами, мером, іншими політиками.

І починати цікавитися не з Моніки Булуччі, а з “сусідки”, з якою “реальний секс” виглядає більш ймовірним.

Говорили про важливі речі, які відбуваються з громадянським суспільством напередодні місцевих виборів-2020, разом з Віктор Бобиренко та Андрій Букін.