Проєкт “Гетьманщина”. Іван Брюховецький – зрадник чи герой?

Гетьманщина – це точка відліку модерної української державності. Українська шляхетська республіка, “козацька Річ Посполита” проіснувала на карті Східної Європи майже 150 років, зберігаючи унікальну модель держави. Її еліта – козацькі-старшинські дворянські роди та станове лівобережне козацтво – пронесли традиції української державності до початку 20 століття.

Феномен Гетьманщини досі не до кінця усвідомлений навіть професійними істориками, тоді як широка публіка перебуває під гіпнозом “народницько”-“пролетарського” образу козацтва, що панував в історичній науці у 19 – 20 століттях.

Проєкт “Гетьманщина” на ProUA – це спроба переосмислення історичного шляху становлення української державності. Журналіст, автор публікацій з воєнної історії України Максим Омельченко та історик і телепродюсер Ростислав Мартинюк пропонують новий погляд на контраверсійні сторінки нашого минулого. Ми не даємо готових відповідей, а ставимо запитання та запрошуємо до дискусії.

Сьогодні тема нашої розмови – постать першого гетьмана Лівобережної України Івана Брюховецького.

Один із “найчорніших” українських правителів, “зрадник” і “демагог” був автором адміністративної реформи Гетьманщини та провідником козацтва у забутій війні проти Московії за створення незалежного Руського князівства. Ми розповідаємо про Україну та українців.

Іван Брюховецький чи не найскладніша фігура серед гетьманів. Говорити про нього важко, оскільки вже створена опінія про цю людину. Бо оці всі складні події, обставини, за яких Брюховецький став гетьманом, оцю Чорну раду – Пантелеймон Куліш це все змалював і створив вже такий наратив для пізнішої української історії.

Брюховецький починав кар’єру в оточенні Богдана Хмельницького і був другом його сина – Юрія. Він супроводжував Юрка Хмельницького до Києво-Могилянської академії, там із ним жив. Він знав усіх і його знали всі. Після цього Брюховецький опиняється на Запоріжжі.

Запоріжжя вилонило козацьку державу нового типу – Гетьманщину з центром у Чигирині. Але сама Січ нікуди не поділася.

До Брюховецького жоден гетьман до Москви не їздив. Це посольство стало унікальним шоу. Уявіть, 530 осіб із Гетьманщини – це не тільки гетьман, не тільки усі полковники, це практично усі сотники, це райці, міські голови. Майже усе начальство поїхало. Це була така валка, яка приїхала й поселилася в окремому посольському приміщенні, й після цього там було засновано так звану Маросєйку. Після цього там був Малоросійський приказ і усі знали, що це місце, куди приїжджали українські посольства.

У Москві в 1665 році були укладені окремі статті з Брюховецьким. Царські війська, гарнізони, розміщувалися на території Гетьманщини – це по суті така м’яка окупація. І податки! Їх цьому навчили татари: “Ти володієш територією тільки тоді, коли збираєш з неї податки”.

Про те, як ми воюємо, працюємо, творимо, живемо та кохаємо. Про всі процеси в країні та навколо неї. Професійно, правдиво і по-справжньому!