Журнал “Децентралізація” Число № 20 (2019)

Теми номеру:

• Концепція створення Центрів безпеки громад в ОТГ
• Індекс фінансової спроможності шкільної освітньої мережі ОТГ на 2019 рік
• Альтернатива депозитам: як громадам ефективно використати тимчасово вільні кошти місцевих бюджетів

Європейський досвід демонструє, що успішні практики реформування місцевого самоврядування, що мають забезпечити сталий регіональний розвиток, полягають у забезпеченні реалізації принципу субсидіарності та посиленні спроможності органів місцевого самоврядування ВСІХ рівнів реалізовувати власні та делеговані повноваження.

Існуючі правове поле та адміністративно-територіальний устрій не дозволяють сформувати органи місцевого самоврядування на районному рівні, які б відповідали визначним в Європейській хартії місцевого самоврядування (ратифікована Україною у 1997 р.) критеріям з відповідними повноваженнями, матеріальними і фінансовими ресурсами, інфраструктурою, необхідними для ефективного виконання покладених на зазначені органи завдань та функцій.

Реалізація реформи з порушенням запланованої етапності її впровадження (відсутність внесення змін до Конституції України та законодавства щодо адміністративно-територіального устрою), а також процес добровільного об’єднання територіальних громад призводить до того, що потребують врегулювання взаємовідносини органів місцевого самоврядування об’єднаних територіальних громад (далі – ОТГ), місцевих органів виконавчої влади (територіальних органів центральних органів виконавчої влади, райдержадміністрацій), що здійснюють свої повноваження на районному рівні, особливо у випадках, коли такі громади сформовані в межах усієї території району, та районних рад. Постає гостра потреба у розмежуванні їх повноважень.

Практична трансформація адміністративно-територіальних одиниць базового рівня спричинила потребу подальшого реформування органів місцевого самоврядування, територіальної організації влади та адміністративно-територіального устрою і на субрегіональному рівні та укрупнення районів.