Опір має сенс за будь яких умов

В історіях голодоморів має запам’ятатися акція винищення переселенців з РСФСР, яких сотнями тисяч наперли в окуповану Україну 1932.

А чому дійшло до убивств, які можуть бути потрактовані як масові?

Бо органи ОГПУ подавали некоректні, “оптимістичні” дані про кількість будинків і господарств, звільнених від українців шляхом голоду. Згідно з такими даними, Москва формувала потоки колоністів до України, але вже 1934 виявилося, що сотні тисяч українців, які мали бути мертвими, поверталися на свої обійстя з довколишніх місті містечок, де переховувалися від терору голодом.

А що вони бачили по поверненні? Осіб московської національности, розселених по їх хатах. Відтак люди об’єднувалися у “боївки”, винищуючи вихідців якихось російських областей, заселених у їхні будинки.

ОГПУ сигналізувало, що не в змозі надати захист русскім людям, розселеним по хатах “оживших українців”, а маховик контр-терору з боку самих українців спровокував хаотичну втечу русскіх людей на Родіну.

Зрештою, ОГПУ очолило цей процес та евакуювало практично всіх русскіх переселенців, розміщених у теперішній Чернигівській та Полтавській області, а от на півдні більшості завезених русскіх вдалося закріпитися. Хоч до 1960-их років значна частина їх асимілювалися серед очунявших українців.

Історія “голодоморної контр-різанини”-1934 висвітлено слабко. Усі документи, що характеризують задум Москви на колонізацію України московським людьми 1932-33, перебувають у московських же архівах, доступу до яких зараз нема.

Але нам треба знати, що опір має сенс за будь яких умов.