Еразм Ротердамський “Керівництво Християнського Лицаря” (1501)

“Коли всіх нас мордує настільки жахлива, настільки важка війна, коли нам доводиться мати справу з ворогами, настільки численними, які заприсяглися й дали обітницю погубити нас, невтомними, озброєними, віроломними, вмілими, ми, божевільні, не беремося за зброю, не стоїмо на сторожі, не ставимося до всього з підозрою, але безтурботно спимо, прохолоджуючись, нібито скінчилися війни, насолоджуємося і, пусті, дбаємо, як то кажуть, про власну шкіру… Нібито цей мир не є найогиднішою війною. Адже той, хто примирився з вадами, той порушив союз, урочисто укладений з Богом при хрещенні. І ти несамовито волаєш: “Мир! Мир!”, коли для тебе ворог – Бог, який єдиний лише і є мир та дарувальник миру. Він Сам ясно говорить вустами пророка: “Немає ніякого миру для нечестивих”… Щойно ми стаємо на бік тих, з ким у Бога немає нічого спільного, – адже що спільного у світла з темрявою? – ми одразу найбільш ганебно порушуємо обіцяну Йому вірність і злочинно розриваємо союз, укладений при вельми священних обрядах… Хочеш дізнатися про свою відплату, ти – усякий, хто бореться за мир? Ось що тобі відповідає Павло – прапороносець воїнства Христового: “Плата за гріх – смерть”…

Ти бачиш, що твій брат терпить несправедливо, а твою душу нічого не турбує – аби лише твоїх справ не чіпали. Чому твоя душа нічого не відчуває? Чи не тому, що вона мертва? Тому що немає в ній життя, немає Бога. Де є Бог, там є любов, тому що Бог – це любов. Іншими словами, якщо ти живий, то чому якась частина тіла страждає, а ти не лише не страждаєш, але й нічого не відчуваєш? Візьми ознаку ще більш ясну: ти обдурив друга, вчинив перелюб, душа отримала смертельну рану, однак тебе це настільки не турбує, що ти радієш немов прибутку, і хвалишся тим, у чому зганьбився. Будь впевнений, що твоя душа померла. Тіло не живе, якщо воно не відчуває уколу голки, а чи жива душа, яка не відчуває такої рани? Ти чуєш, що хтось вимовляє нечестиві промови, пихаті, безсоромні, непристойні, проклинає, шаленіє проти ближнього, – остережися думати, що у цієї людини жива душа…

Головним серед того, що відноситься до повчання в цій боротьбі, я вважаю якомога глибше зрозуміти і обдумати, який рід зброї до якого ворога слід найкраще застосовувати. Треба, щоби твоя зброя завжди була під рукою, щоби твій підступний ворог не схопив тебе сплячим і беззбройним”.

Еразм Ротердамський “Керівництво Християнського Лицаря” (1501)