Без України Москва – це “failed state”

Концепт: “росія=імперія, Україна=колишня колонія” – небезпечний. Він породжує у дикунів на Заході, лідером яких безперечно є трамп, помилкове уявлення, що росії можна “дозволити” ганяти українців ракетами, бо росія “така ж як ми”, бо “ми теж робили помилки в Афганістані, Іраку” (а до того – в Індії чи Африці з Півд.Америкою).

І тепер ми чуємо від Трампа ці сентенції, якими він виправдовує право росії захопити наші землі: “росія перемагала гітлера, росія перемагала наполеона, це те, що робить росія – виграє війни”.

В дійсності Трамп виправдовує своє ось це колоніальне мислення, з якого початий прикріплений допис. За цим мисленням, США мають “втрутитися у визначення стратегічних цілей України”.

От вони і почали через 2 роки втручатися: нав’язувати нам “мир” і “обмін територіями”.

——

Ми не маємо дозволяти рашці просувати власні історичні наративи.

Я особисто бачу шлях в тому, щоб апелювати до моралі (підтримувати Україну=правильна справа), а по-друге, самим казати, що це ми (Київ) були імперія (щоб розділити путінський актив на Заході). При чому були імперією ми у 10-13 ст, раніше за інші європейські держави, почавши наш імперський період на декілька століть раніше за інших (і з помилками у вигляді навали варварів з колишніх колоній – теж зіткнулися на декілька століть раніше).

Це ми колонізували племена джунглів Залісся, дали їм християнство, писемність, колоніальний державний апарат князів, систему податків, систему права і законів. Це зафіксовано у писемних документах. Просто ці документи сторіччями розглядалися не під таким наголосом, щоб вєлікоросам не було обідно.

Я не за те, щоб пропагувати українське імперство, я за те, щоб вибивати козирі з рук ворогів.

Бо така історична правда як раз робить нас, а не Московію, в спільному контексті з європейцями.

Рашики найшли наш тризуб (печатку Ярослава) у Новгороді? Нас це влаштовує. Це доказ нашого колонізування тих територій. Не печатку вигаданого Рюрика знайшли, а печатку киянина.

Насправді, слова папи Франциска вчергове оголили проблему нерозуміння західним середовищем, що таке “росія”, і що це ніяка не імперія, тим більше “велика”.

Уявленням про цю діру, як про “велику колись імперію”, грішить не тільки папа римський. Серед західних експертів є спроба пояснити сучасну московсько-українську війну т.зв. “колоніальною суперечкою” імперії з колишньою колонією.

Подібне тлумачення дають навіть цілком притомні і прихильні до України експерти. Наприклад, Peter Dickinson, редактор служби UkraineAlert в Atlantic Council (стаття: “НАТО, нацисти та сатаністи – лише виправдання. В чому справжній мотив?”). Також саме логікою “відсталої колоніальної війни 19-го століття” пояснює вторгнення Росії Timothy Snyder в своїх лекціях про Україну.

Все це – відлуння російсько-радянської історіографії (пропаганди) з часів потуг Катерини ІІ придати більш поважний образ в очах Європи дикій орді, в яку вона переїхала з вулиці Домштрассе буд. № 791, вигадавши очєркі історії “прєімущєствєнно росії”.

І от із цього помилкового уявлення витікає думка про орду московитів, як таких собі східних британців чи іспанців, які просто на 100 років пізніше проходять свої імперські помилки.

Але цей нарратив не вірний і шкідливий.

Не можна дозволяти РФії змусити Захід побачити в собі рівню їм – просто ще одну імперську націю, яка ганяє ракетами дикунів в колонії і “має право відстоювати власні інтереси”. Такі уявлення популярні серед частини західної публіки, добре сприймаються, хоч це й не прийнято визнавати публічно. І вони ж потім в головах цієї публіки викликають дурні думки, що вони можуть диктувати нам умови.

Наприклад, італійський сенатор Массиміліано Ромео заявив, що “українці не мають самостійно вирішувати, як вести війну проти Росії”. Наприклад, Американський політолог і професор Чарльз Купчан, вважає, що США та союзники мають безпосередньо втрутитися у “формування стратегічних цілей України та управління конфліктом, а також розпочати пошуки дипломатичного врегулювання”. Наприклад, Кіссінджер, наприклад Трамп.

На всіх ціх поглядах прекрасно грає росія, вона їх плекає і вирощує і щедро спонсорує.

Але йде це від того, що люди не хочуть розрізняти дефініції і терміни.

Терміни “імперія”, “колонія”, “цивілізація”, “нація” вигадали у Європі в період, коли провідні країни Заходу самі проходили власний імперський період. В колоніях у Африці, Азії, Північній і Південній Америці вони зіткнулися з племенами різного рівня розвитку і постало питання: що вважати цивілізацією, що вважати колонією, а кого вважати дикунами.

Ще років 200 тому в західній філософській думці йшла дискусія, що вважати визначенням цивілізації.

Цивілізованого від дикуна відрізняє не піджак і краватка, бо їх можна купити, навіть не манери, бо їх можна набратися, і навіть не демократичний устрій держави. Також не слід плутати технологічний розвиток з цивілізованістю.

Цивілізовану людину від дикуна відрізняє загальнолюдська порядність.

Якщо розуміння моралі у суспільстві на рівні первісному (“кто пєрвий встал – того і тапкі”, “єслі би нє укралі ми, укралі би солдати НАТО”, “цель оправдиваєт срєдства”), то перед вами – дикуни. От орки і є – дикуни.

Не можуть дикуни утворити ніяку імперію.

Імперія від кочової орди відрізняється тим, що має територію-колиску народу-засновника. Римська імперія навіть в назві відзначила батьківську територію – Рим. У Британської імперії батьківська територія – Англія. У Португальської імперії – Португалія. У Русі в 11-12 століттях – Київ, Наддніпрянщина.

А от кочова орда не прив’язана до материнської території і легко її покидає, змінюючи політичний центр.

Ханські еліти Золотої Орди легко покинули рідні степи Монголії і столицею зробили м. Сарай. А свою жебратську територію-колиску назавжди забули. Московія, яка є продовжувачем держави монголів, у 18 ст теж легко перенесла столицю з Москви з території племені меря, у Петербург на територію фінських племен. А про Москву забула на два століття.

Московити ще й зараз мають проблеми з ідентичністю і свій етногенез, свою ідентичність намагаються провести у столицю своїх колонізаторів – Києва.

Це відбувається саме тому, що Московія це кочова орда, а не осіла європейська імперія.

Це кочова орда на етапі переходу до осілості. Вона має ставку хана у Москві, де люди живуть “богато”, і абсолютно жебрацькі провінції-кочовища, які витоптують ханські баскаки, де люди не мають навіть каналізації і готові у пошуках хліба вчиняти смертельно небезпечні набіги на осілих, цивілізованих сусідів. Коли ресурси на старих кочовищах закінчуються, кочова орда просто шукає інші кочовища, які можна вичерпати.

Це кочова орда за типом половецької.

Імперіалізму західного взірця у 17 столітті Московії надали українці з Києва. Як носії власного імперського періоду, кияни у 10-13 століттях мали власний досвід оцивілізовувавання диких племен джунглів Залісся і в 17 столітті починаючи з Феофана Прокоповича почали будівництво проекту цивілізованої європейської імперії, як її бачили українці. Саме під впливом цих ідей біснуватий татарин із Москви Петро Наришкін оголошує себе імператором Петром І і їде у Європу набиратися європейських манер.

Перша українська академія в Острозі – 1576 рік заснування. Перша російська – 1724 рік. Та й в тій навчали німці і українці.

Всередині 17-го століття все населення в Україні поголовно, включно з жінками і дітьми, писемне.

Той же Павло Халебський, який щойно перетнув кордон між Московією і Україною, з подивом це відзначає: «Будь-яке місто або містечко у землі козаків має силу-силенну мешканців, а особливо маленьких дітей. У кожному місті дуже багато дітей, і всі вміють читати, навіть сироти (вдів та сиріт у цій країні дуже багато, їхніх чоловіків і батьків було вбито у безперервних війнах)».

І далі в іншому місті: «По всій землі русів, тобто козаків, ми помітили одну пречудову рису, що викликала наш подив: усі вони, за винятком дуже небагатьох, навіть більшість їхніх дружин та доньок, уміють читати і знають порядок служб та церковні наспіви… Кількість освічених, письменних людей особливо збільшилась із часу появи Хміля.” (“Україна – земля козаків”).

Із опису бачимо абсолютно розвинену європейську державу.

То хто тут колонія?

Але ще точніше – перший державний навчальний заклад в Україні це школи-університети ще в 11 столітті, коли Володимир Великий «почав брати у визначних людей дітей й давати їх у книжну науку».

У 1037 році заснована перша відома в нашій державі бібліотека — Бібліотека Софійського Собору або, за іншою назвою, — Бібліотека Ярослава Мудрого. За оцінками ряду дослідників вона налічувала понад 950 книг. Як встановлено, більшість з них була церковними, богослужебними. Поряд з ними в Русі-Україні поширювалися трактати з історії, філософії, права, природничих наук. Книжкові майстерні були засновані й в інших містах Київської держави — Новгороді Великому, Чернігові, Полоцьку.

Це не розвинулося у другий Оксфорд з Кембриджем (які засновані в ті ж часи) лише через багаторазові спалення Києва ордами “білих ходоків” зі сходу і півночі.

Таким чином порівняння України з “колонією” взірця колоній європейських держав є історично невірним.

Британська імперія також не розповідала індусам, що вони з британцями “братскій народ”, не продавала їм “славянофільство”, а просто приходила в колонію і приносила туди свою більш розвинену систему. Яка їй потрібна була “імперська ідеологія” при цьому?

Росія постійно намагається вигадати собі якусь “імперську ідеологію”, яку всі помилково вважають “імперською”, – то “славянофільство”, то “рабочє-крєстьяно-фільство”, то “рускіміро-фільство”, лише для того, щоб приховати: кочовикам нічого запропонувати захопленим територіям. Вони, не Рим, який будував дороги по всій імперії, бо в Росії навіть зараз немає каналізації і унітазів, а замість доріг – ями. Британська Імперія приносила в колонії систему права. А Київська імперія принесла варварам у Залісся закони Володимира Мономаха, який закликав не карати смертю: “Хто б не був, правий чи винний перед вами, не вбивайте і не веліть убивати його” (згадуємо тезу про рівень моралі суспільства), християнство, державну організацію. А так звана “велика імперія росія” під час окупації приносить дикі розправи і випорожнення в церквах.

Вигадана “Імперська ідеологія” потрібна лише орді варварів, які бажають приховати факт, що вони відсталі дикуни і лише намагаються обманути більш розвинутих ворогів вдягнувши їхні піджаки і краватки.

–Який же насправді характер сучасної війни Росії проти України?

Це навала варварів.

Навала варварів не новинка в світовій історії. Переживав навалу варварів з півночі Китай, який будував проти них Велику стіну. Переживав навалу варварів з півночі Рим. Європа переживала навалу варварів на Іспанію з півночі Африки у 7-15 ст. А потім у 16-му столітті переживала напади Берберійських піратів на північне узбережжя Середземного моря. А навалу варварів зі сходу Європа в лиці України взагалі переживає останні 2000 років.

Під час навали вестготів на Рим (410 рік), за словами сучасника Сократа Схоластика, готи «спустошили місто, багато з чудових його будівель спалили, скарби розграбували, кількох сенаторів піддали різним тортурам і умертвили». За словами Созомена, автора «Церковної історії», Аларіх наказав не чіпати лише храм апостола Св. Петра, під склепіннями якого врятувалось чимало містян.

У нашій же навалі варварів навіть християнські церкви “християнські” варвари грабували і випорожнювалися в них. А в часи совєтської окупації взагалі цілеспрямовано взірвали Софійський собор.

Точно так само як мавзолеї Августа і Адріана, в яких було поховано багато римських імператорів, були знищені, а попіл з урн був розкиданий, так само і усипальниці всіх київських царів з 10-го століття, всіх князів, всіх визначних особистостей України аж до 18-го століття похованих в київських усипальницях, були цілеспрямовано висаджені в повітря московськими варварами в 20-му столітті.

Дикуни, хоч з ІДІЛ, хоч з Талібану, хоч з Кремля, скрізь діють однаково: в першу чергу знищують культурні пам’ятки і освіту, бо це для них більш високі форми організації.

Тобто природа війни Росії проти України абсолютно не фейкова “боротьба з нацизмом”, “сатанизмом”, не боротьба з впливом США, і навіть не колонізаторська війна “родом з 19-го століття”, як стверджують інтелектуали на Заході. Природа цієї війни – варварська навала родом з найдавніших часів.

Але не тільки цим визначається характер сучасної війни Росії проти України.

Коли Путін каже про якихось нацистів в Україні, яких він хоче знищити, а Україну повернути в спільну сім’ю, бо вони “один народ”, насправді це про кризу самоідентифікації.

Теоретично, Золота Орда в період розпаду спокійно могла пережити втрату колишніх завоювань.

Москва втратити Україну не може.

Бо навіть м. Москва – місто збудоване київським князем. Всі найдавніші міста Московії збудовані киянами.

Для “історії” Московії це абсолютно образливий факт, що їхня історія починається з київських конкістадорів, як історія Бразилії чи Мексики. Цей образливий факт примушує їх вже сто років на державному рівні вигадувати всілякі пропагандистські проекти, фінансувати розкопки Новгорода, щоб довести вигадку про “прикликання Рюрика”, що в їхній уяві дозволило б довести, що князь-засновник прийшов і захопив Київ. Красти в Ермітаж всі скіфські артефакти знайдені в Україні і вигадувати всіляких “сибірських скіфів”, щоб приховати, що державності на території України більше 3 000 років.

Але все це вже 100 років впирається в простий факт: Новгорода в 10 сторіччі не існувало. Зате в 10 сторіччі в Києві всі знали, що держава уличів нижче від них по Дніпру це ті, кого “греки звали Великая Скуф”.

І тому меншовартістна Москва без Києва як самостійний державний проект, себе не уявляє.

Як германські племена після захоплення Риму нарекли свою країну “Священна Римська імперія”, не маючи ніякого до відношення до Риму окрім того, що Рим колись їх захопив, так і російські племена після захоплення Києва нарекли себе “Святой Русью” (або “Росією”) (та ще й вигадали концепт “третього Риму”).

Путіну потрібна Україна, як раз щоб і перетворити різношерстні відсталі племена у хоча б середньовічну імперію.

Без України Москва це “failed state”.