Іноземні легіонери приїхали, щоб воювати за Україну

6 березня 2022 року Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки повідомляв, що за Україну вже готові воювати близько 20 000 іноземців із різних країн. На цей час їх, мабуть, уже більше.

Ми поспілкувалася з чотирма іноземними добровольцями, дізналася про мотивацію їхнього рішення стати на захист України та про ставлення до нашої держави в них на батьківщині.

Ініціатива Інтернаціонального легіону лежить між Міністерством оборони, Генштабом, ТРО та Міністерством закордонних справ.

Розповідаючи, Док переривається, щоб відповісти на дзвінки чи повідомлення наступних новобранців, які звітують, що вже у Польщі. Його задача – залучати передусім професіоналів:

“Для того, щоб вони могли приєднатися до міжнародного легіону, який має спеціальні підрозділи, що виконують спеціальні операції. І люди високої кваліфікації працюють у безпосередній координації зі Збройними силами України. Виконують спеціальні завдання в найбільш складних умовах і гарячих точках теперішньої війни. Це і Київ, і Маріуполь, й інші міста”.

Док запевняє: з боку держави є абсолютна підтримка, і легіон діє повністю в правовому полі. Ті бійці, які підпишуть контракти із ЗСУ, будуть отримувати зарплату.

“Але для мене це тільки початок, – каже координатор. – Я не володію всією інформацією. Зараз це абсолютно волонтерська ініціатива, яка взагалі ніяк не пов’язана з грошима. Ясна річ, що ми купили продукти, заправили машини, поділилися, поселили. На бензин скинулися. Як буде далі – я не знаю. Можливо, я отримаю якусь допомогу з Заходу від своїх друзів персонально. Але фінансування державного, грантового якогось міжнародного поки немає. Можливо, буде. Було б добре”.

Зараз легіонерів знайомлять між собою, відбувається координація. Групи добровольців, які прибувають, працюватимуть незалежно одне від одного. Дехто воліє працювати анонімно, під псевдо. Як, власне, і сам Док.

“Просто я розумію, що буде багато спекуляцій, скепсису і ворожої діяльності проти цієї ініціативи, – пояснює він.

І розкриває ідеологію міжнародного легіону: “Ми весь час кричимо, чому ми не в НАТО. І правильно. Це міжнародний та військово-політичний союз, який гарантує безпеку своїм членам.

Не знаю, наскільки об’єктивно ми не відповідаємо критеріям, чи просто був спротив впливових – Франції, Німеччини.

Але те, що відбувається зараз – це фактично інтеграція в НАТО через цей легіон. Ми маємо зараз у підрозділах Збройних сил України громадян інших країн – членів НАТО. Я свідомий щодо цього моменту від самого початку, розумію, наскільки це важливо. От така от міжлюдська інтеграція, коли shoulder to shoulder, пліч-о-пліч воюють швед, фін, італієць і українець в одному підрозділі. Це пісня!

Путін може засунути собі в сраку вимогу, щоб НАТО в Україні не було.

Джаспер – спец. За його спиною – три роки досвіду служби офіцером в антитерористичному загоні й один рік досвіду роботи в розвідці. Він воював у Сирії та Іраку проти ісламістських терористів.

“Я казав вчора казав людям – уявіть, тут можна поставити прапор ІДІЛ замість російського прапору. Вони роблять абсолютно ті самі речі! Бомбардування, убивства цивільного населення. Це те саме, що роблять терористи! Те, що робить Путін, є тероризмом”, – наголошує швед.

“Я приїхав сюди тому, що хочу допомогти врятувати людей, потурбуватися про цивільних і відбити атаку. Тому що українці б’ються за всіх. І те, що відбувається тут, – це абсолютно неочікувано. Ми маємо давати відсіч. Ми маємо рятувати українців, маємо стати поруч”, – переконаний Джаспер.

Зізнається, що приїхати сюди для нього було не дуже простим рішенням – все-таки родина, робота…

“Але хіба це означає, що я можу дати людям загинути, бо нічого не робитиму? Як я зможу дивитися на себе в дзеркало і розуміти, що не зробив нічого, аби допомогти?! Я не така людина”.

Як зізнається чоловік, події в Україні 2014-го його не сильно зачепили. Однак зараз ситуація інша:

“Так, люди на війні завжди помирають. Але зазвичай це бійці, військовослужбовці. Тут же вбивають навіть цивільних, які намагаються евакуюватися подалі від бойових дій! Їх просто розстрілюють! Бо тим байдуже. Їм би аби лише посіяти страх у людях та зруйнувати Україну. Вони діють так само, як терористи ІДІЛ. Ті самі методи.  Єдине, що голови людям нібито ще не відтинали. Але якщо задіють “кадировців”, то, напевно що будуть. Тож для мене ця битва – за вас усіх”.

Джаспер напевне не знає, чи дадуть йому час на бойове залагодження з групою. Каже – було б добре, якби дали. З іншими добровольцями він зустрівся іще в Польщі – добиралися до кордону разом.

“Хороші, веселі хлопці! Я бачив так багато тих, хто лише вдає із себе добровольців. Та ці хлопці – інакші! Я сумуватиму за ними. Але ми, ймовірно, зустрінемося знову, тут”, – усміхається Джаспер.

Зізнається, що не любить воювати. “Проте бувають такі битви, у яких не можна не брати участі”.

Він говорить про значну підтримку України у Швеції, а також роль медійників у війні. Пояснює – має вплив на шведські медіа та політиків, і саме тому ніколи не відмовляє журналістам в інтерв’ю.

“Вони кажуть “Слава Україні!”. І деякі політики кажуть мені: “Fight! Fight! Fight!” – коментує боєць. – Звісно, всі підтримують. Всі медіа висвітлюють ситуацію. Шведські люди справді хочуть допомогти! Швеція надсилала українцям 5000 одиниць протитанкової зброї, гроші. І надішлемо ще більше!

Саме тому я тут. Бо коли я тут, я можу розповісти [шведам], що я роблю, говорити з людьми, і вони будуть впливати на політиків.

Італієць Рікардо та фін Петтері володіють англійською дещо гірше за Джаспера. Натомість мають іншу перевагу – досвід війни в Україні у складі батальйону “Азов” у перші роки. Вони по черзі показують фото і відео з Широкиного, емоційно діляться знаковими локаціями і спогадами. Наприклад про те, як купалися під час обстрілів у морі.

Рікардо родом із Сардинії. Каже, що повернутися зараз в Україну було для нього обов’язком.

“Я тут, щоб допомогти українським людям. Я – солдат НАТО”. Мовляв, якщо в НАТО Україна зараз вступити не може, то воїни Альянсу можуть прийти на поміч у такий спосіб.

В складі “Азову” італієць воював у 2014-2015 роках.

“У минулому був бійцем Французького іноземного легіону, я добре говорю французькою, – каже він. – Рік служив в італійській армії. А потім поїхав сюди з “Азовом”. Досвід війни маю лише в Україні. Тут справжня війна! Не заморожена. Підтримка з повітря, з гелікоптерів…”

Зізнається: його родина не дуже щаслива, що він тут. Не з ідеологічних міркувань, а з міркувань безпеки. Частина його старої команди зараз у Києві, частина – в Маріуполі або поблизу.

Хвалиться, що сьогодні побратими знищили 40 танків.

“Зараз в України дуже сильна армія!” – констатує Рікардо.

Для Петтері ця війна є певним чином продовженням битви, яку вів його дід. Уродженець Карелії, він бився в Зимовій війні (1939-1940 рр. – авт). Отримав поранення, вижив, однак втратив дім.

‘Я тут, щоб допомогти українцям, – лаконічно пояснює доброволець. – Я був в Україні в 2015-2017. Відбивав російські атаки. Я дуже засмучений через цивільних людей. І я ухвалив рішення приїхати в Україну знову”.

Про участь у інших військових кампаніях воліє не розповідати.

Зізнається: має надію, що Фінляндія поверне Карелію назад.

“Ми допоможемо!” – з готовністю коментують присутні українці.

“Одного дня ми її заберемо, – переконаний Петтері. – Але побачимо, як буде. Це складне питання. Тому що якщо ми заберемо зараз Карелію, нам доведеться її перебудовувати знову, щоб вона знову виглядала гарно. Правда, не знаю, що про це думають мешканці Карелії. Для мене цивільне населення – завжди на першому місці”.