Формування ветеранської політики у країнах Балтії – Естонії, Литві та Латвії

Якщо проаналізувати досвід країн Балтії, то якоїсь однієї спільної балтійської моделі ветеранської політики вони не мають. Навпаки, Естонія, Латвія та Литва пішли дещо різними шляхами.

Якщо дивитися саме з точки зору України — тобто аналіз на рівні ветеранська політика + патронажний/кейс-менеджмент супровід людини після служби, — можна виділити кілька унікальних для кожної із зазначених країн підходів.

Якщо поставити питання “Де шукати найбільш цікаві для України рішення по ветеранському патронажу?“, потрібно уважно подивитися на Естонію та Литву.

Естонська модель найбільш цікава саме філософією супроводу. Естонія формує ветеранську політику з 2012 року. Її два базові стовпи — професійна підтримка та суспільне визнання. При цьому політика охоплює не тільки поранених чи людей із ПТСР, а значно ширше: перехід від військової до цивільної кар’єри, соціальне консультування, реінтеграцію після міжнародних операцій, підтримку сім’ї, лікування та реабілітацію.

Найцікавіше — соціальне консультування. Естонська система прямо визначає social counselling як окремий інструмент. Його завдання:

• запобігати виникненню соціальних проблем
• пояснювати ветерану його соціальні права
• допомагати розібратися, які послуги та виплати йому доступні
• разом із ветераном шукати рішення його конкретної проблеми
• сприяти відновленню самостійності людини

Причому послугу координує спеціалізована соціальна служба Support Services Centre Сил оборони, яка має також цілодобову лінію інформаційної та кризової допомоги. Фактично це елемент case management, хоча Естонія саме так його не називає.

У новій ветеранській політиці Естонії на 2026–2030 роки прямо закладається перехід до більш проактивної та практичної підтримки ветеранів. Передбачено чіткі цілі, показники та щорічні плани реалізації. Нові заходи мають почати діяти з 2027 року.

Тобто логіка поступово зміщується від: ветеран → проблема → звернення → допомога до: служба → перехід → підтримка → моніторинг → допомога за потреби.

Для України це дуже близько до концепції, яка сьогодні впроваджується щодо роботи Veteran Support Specialist + warm referral + case management.

Естонська політика передбачає не тільки допомогу самому ветерану, а й підтримку його близьких:

• сім’я може проходити навчання з mental health first aid
• у випадку поранення або смерті надаються психологічна та капеланська підтримка
• ветеранські заходи плануються також для членів сімей
• у випадку загибелі фокус робиться не тільки на військових процедурах, а й на підтримці сім’ї в переживанні втрати

Це дуже важлива концептуальна відмінність: “Ветеранська послуга” адресована не лише ветерану, а ветеранській сім’ї як системі.

Також Естонія компенсує ветерану витрати на навчання — один освітній рівень, або одну професійну/спеціалізовану програму. Також передбачені кар’єрне консультування та підтримка професійної перекваліфікації.

Латвія цікава тим, що тут менше видно окрему комплексну ветеранську систему, подібну до естонської. Значна частина підтримки організована навколо:

• військовослужбовців
• звільнених військових
• поранених
• учасників міжнародних операцій
• військових пенсій
• медичної допомоги
• соціальної реабілітації

Наприклад, уряд забезпечує певним категоріям звільнених військовослужбовців оплачувану медичну допомогу, а поранення/інвалідність, пов’язані зі службою, дають право на відповідні виплати.

Але у Латвії є дуже цікава ідея: “ветеранський соціальний капітал”. Ще з 2011 року латвійське Міністерство оборони запустило кампанію підтримки ветеранів міжнародних операцій. До неї долучилися підприємці, які почали надавати ветеранам спеціальні знижки на товари та послуги. Пізніше механізм був розширений і на військовослужбовців та земессаргів. Цікаво не стільки саме знижками.

Цікава модель залучення суспільства: ветеранська політика = не тільки бюджетна програма держави → до підтримки ветерана залучається приватний сектор.

У латвійській стратегії підтримки оборонної індустрії передбачена програма працевлаштування звільнених військовослужбовців та офіцерів у defence industry після завершення служби. Тобто перехід із військової служби не обов’язково означає вихід із сектору безпеки.

Після повернення з міжнародної операції військовослужбовець може бути направлений на оплачувану соціальну реабілітацію. Вона включає, зокрема, психологічні та соціальні заходи.

Литва – найбільш цікавий приклад саме патронажу. Литва ще у 2020 році створила Coordination Group for Support to Wounded Soldiers. Її призначення — координувати допомогу пораненим військовослужбовцям у шести сферах:

• медична
• соціальна
• психологічна
• фінансова
• духовна
• юридична

А для членів сім’ї — соціальна, психологічна та фінансова допомога.

І склад цієї групи дуже показовий: соціальний працівник + медик + юрист + психолог + представник соціальної політики + капелан.

Це вже дуже близько до multidisciplinary case management team. До неї можуть звернутися:

• сам поранений військовий
• його близькі
• військова частина

І питання можуть стосуватися не лише лікування, а того, як реалізувати соціальні гарантії та отримати необхідну підтримку. Це дуже сильний принцип.

Наприклад: командир бачить, що у військового складна ситуація → не намагається сам вирішувати соціальні питання → підключає спеціалізовану систему підтримки.

Литовська реінтеграційна програма після міжнародних операцій поширюється не тільки на військового, а й на чоловіка/дружину, дітей, батьків та інших членів сім’ї, які проживають разом із військовим. Причому програма включає не тільки психологічні консультації. Є психологічні консультації, групові заняття, релаксація, проживання, фізичні активності, екскурсії, заняття для дітей. Реінтеграція розглядається як відновлення сімейної системи, а не тільки лікування військового.

Ще одна литовська інновація — формалізація статусу ветерана. У 2022 році Литва запровадила офіційний порядок присвоєння звання Lietuvos kariuomenės veteranas і відповідну ветеранську картку/посвідчення.

Статус можуть отримати, зокрема:

• військові, які прослужили 20 років
• учасники міжнародних операцій
• звільнені через пов’язані зі службою проблеми зі здоров’ям
• люди, які захищали незалежність Литви у 1991 році

Це цікаво з точки зору ідентичності ветерана. Ветеран — не просто: “колишній військовослужбовець”. Це окремий соціальний статус і спільнота.

Окрім системи для поранених, Литва має перехідну систему інтеграції військових у цивільний ринок праці.

До неї залучена державна служба зайнятості, яка може надавати:

• інформацію
• консультування;
• посередництво при працевлаштуванні
• індивідуальне планування зайнятості

Для певних категорій перехідні послуги доступні до двох років після завершення служби.

Коротко “балтійські уроки” для України можуть виглядати так:

Естонія:

Don’t lose the veteran in the system.
Не дай ветерану загубитися між службами.

Литва:

Complex problems need one coordinated team.
Складний випадок має вести міждисциплінарна команда.

Латвія:

Veterans remain an asset to society and the economy.
Ветеран — це не лише отримувач допомоги, а ресурс суспільства, оборони та економіки.