Політики країн-членів НАТО у розбудові патронатних служб для ветеранів

Україна за останні кілька років активно адаптує окремі практики впровадження ветеранської політики країн-членів НАТО, зокрема інститут помічника ветерана (патронатна служба), цифрові сервіси, програми соціальної та економічної реінтеграції, ветеранський адаптивний спорт.

Патронатна служба (або інститут помічника ветерана / фахівця із супроводу) відіграє ключову роль у реінтеграції ветеранів в Україні — це індивідуальний супровід людини під час переходу від військової служби до цивільного життя. Це система персональної підтримки, яка працює за принципом “рівний — рівному”. Помічник (часто сам ветеран або член родини захисника) допомагає орієнтуватися в державних і місцевих сервісах, правах, пільгах і програмах.

В Україні станом на 2026 рік цей процес розвивається у кількох напрямках:

• Військові/волонтерські патронатні служби (наприклад, “Янголи” 3 ОШБр, служби в “Азові” та інших підрозділах) — з 2014 року опікуються пораненими, полоненими, зниклими безвісти та їхніми родинами. Допомагають з евакуацією, лікуванням, реабілітацією і поверненням у стрій (у деяких випадках до 85% поранених повертаються).
• Державний інститут помічника ветерана — експериментальний проєкт з 2023 року (постанова КМУ № 652), який масштабується і є пріоритетом для Міністерства у справах ветеранів. Помічники працюють у муніципальних установах територіальних громад, ветеранських хабах та лікарняних закладах.
• Корпоративні приклади (наприклад, патронатна служба “Інтерпайп”) — комплексний супровід працівників-військових від мобілізації до повної реінтеграції.

Водночас триває робота над законопроєктом про державну ветеранську патронатну службу (№ 9423), яка має зробити цей супровід системним.

Створення Державної ветеранської патронатної служби при Кабінеті Міністрів України. Служба має працювати 5 років на засадах державно-волонтерського партнерства. Мета — забезпечити індивідуальний супровід демобілізованих військовослужбовців і ветеранів під час переходу до цивільного життя (реабілітація, адаптація, реінтеграція), щоб людина не губилася між різними установами.

Ключові положення (за версією першого читання та поясненнями):

1. Патронатні помічники — основні працівники служби. Це волонтери або демобілізовані військовослужбовці (принцип “рівний — рівному”).
2. Орієнтовна чисельність — до 15 тисяч осіб.
3. Обов’язки помічника:
4. Оцінка потреб ветерана
5. Формування індивідуального плану адаптації
6. Супровід у отриманні публічних послуг (соціальний захист, охорона здоров’я, освіта, адміністративні сервіси, у т.ч. електронні)
7. Допомога з психологічною адаптацією, лікуванням, реабілітацією, навчанням і працевлаштуванням
8. Маршрутизація підтримки та моніторинг виконання плану
9. Організаційну підтримку і навчання помічників забезпечують патронатні коучи.
10. Служба має стати “містком” між ветераном і державними/місцевими сервісами, зменшуючи бюрократію.

Основна роль у реінтеграції

Патронатна служба/помічник не просто інформує, а активно супроводжує і допомагає долати бар’єри:

1. Інформаційна та навігаційна підтримка
   Допомагає отримати статус, документи, пільги, пройти ВЛК/МСЕК, розібратися з ТЦК, електронними сервісами (е-Ветеран, Дія).
2. Медична та психологічна реабілітація
   Сприяє доступу до лікування, протезування, психологічної допомоги, реабілітаційних програм.
3. Соціально-економічна адаптація
   Консультує з працевлаштування, перекваліфікації, навчання, підприємництва, житлових питань. Допомагає знайти програми підтримки в громаді.
4. Підтримка родини
   Охоплює членів сімей ветеранів, загиблих, зниклих безвісти та полонених.
5. Координація
   Є “містком” між ветераном і державою/громадою/бізнесом. Зменшує бюрократію і ризик, що людина “загубиться” в системі.

Мета — не разова допомога, а поступовий, індивідуальний шлях до повноцінного повернення в цивільне життя: від перших місяців після демобілізації до самореалізації.

Без персонального супроводу багато ветеранів стикаються з інформаційним хаосом, бюрократією, відчуттям ізоляції та проблемами зі здоров’ям. Патронатна модель (запозичена частково з міжнародного досвіду, зокрема країн НАТО та постконфліктних держав) робить підтримку адресною і довготривалою. Вона також готує суспільство і громади до прийняття великої кількості ветеранів (потенційно мільйони людей разом із родинами).Якщо потрібно детальніше про конкретну модель (державну, військову чи корпоративну), міжнародні аналоги або актуальний статус законопроєкту — уточніть.

Міжнародний досвід “патронату” ветеранів у країна-членах НАТО (індивідуального супроводу, case management, peer support) показує, що персональна підтримка є одним із найефективніших інструментів реінтеграції. Більшість розвинених систем поєднують державні кейс-менеджери, peer-support (“рівний — рівному”) і координацію послуг.

США (Department of Veterans Affairs — VA)

• Case managers / social workers у VA координують медичну допомогу, реабілітацію, житло, працевлаштування та пільги.
• Окремі програми: Veteran Readiness and Employment (VR&E) — кейс-менеджер супроводжує професійну реабілітацію; peer specialists (ветерани-помічники) допомагають з ПТСР, залежностями та поверненням у громаду.
• Transition Assistance Program (TAP) + in Transition (коучинг при зміні місця служби чи демобілізації).
• Сильна сторона — єдина система “єдиного вікна” через VA. Слабкість — бюрократія і перевантаження кейс-менеджерів.

Канада (Veterans Affairs Canada)

• Case managers (співвідношення близько 25–30 ветеранів на одного менеджера для складних випадків).
• Peer-support програма OSISS (Operational Stress Injury Social Support) — ветерани допомагають ветеранам з психологічними наслідками служби.
• Фокус на індивідуальних планах реабілітації (медична + професійна + психосоціальна).

Велика Британія

• Veterans’ Gateway — єдина точка входу та навігації.
• Op COURAGE (NHS) — спеціалізована ментальна підтримка з координацією.
• Велика роль благодійних організацій (Help for Heroes, Royal British Legion) — соціальний супровід, адвокація, кризова допомога.
• Armed Forces Covenant зобов’язує місцеву владу враховувати потреби ветеранів.
• Перехідна підтримка (Resettlement) починається ще під час служби.

Ізраїль

• Система під Міністерством оборони: реабілітаційні центри + індивідуальний супровід поранених і сімей загиблих.
• Сильний акцент на сімейній підтримці та довгостроковій відповідальності держави.
• Peer-елементи і швидке повернення до цивільного життя через короткі, але інтенсивні програми.

Хорватія (особливо релевантний досвід для України)

• Мережа центрів психосоціальної допомоги в кожній області.
• Індивідуальні візити до ветеранів і сімей вдома.
• Моніторинг здоров’я, реабілітація, підтримка сімей загиблих і зниклих безвісти.
• Близькість послуг до місця проживання — один із ключових принципів.

Інші приклади

• Австралія, Німеччина, Франція, Польща, Естонія — комбінація державних служб, НУО та peer-support.
• У багатьох країнах НАТО є “civilian bridges” — програми, що будують місток між військовою і цивільною кар’єрою з персональним супроводом.

Спільні риси ефективних систем

• Case management — один фахівець координує всі послуги для конкретної людини.
• Peer support (“рівний — рівному”) — ветерани допомагають ветеранам (знижує стигму, підвищує довіру).
• Ранній старт — супровід починається ще до демобілізації.
• Індивідуальний план — оцінка потреб + довгостроковий супровід (медицина, психологія, робота, сім’я).
• Міжвідомча координація + участь НУО та бізнесу.
• Близькість до громади — послуги максимально локальні.

Український інститут помічника ветерана / патронатної служби прямо орієнтується на ці моделі (особливо США, Велику Британію, Ізраїль і Хорватію). Публічні консультації у Верховній Раді 2023 року спеціально вивчали цей досвід.

Найбільш корисними вважаються:

• принцип “рівний — рівному”
• персональний кейс-менеджмент замість формальних довідок
• поєднання державної і громадської/волонтерської підтримки
• акцент на сім’ї ветерана

Порівняльна таблиця систем підтримки (патронату / case management) ветеранів. Структуроване порівняння ключових країн за найважливішими параметрами, релевантними для України (на основі аналізу досвіду США, Канади, Великої Британії, Ізраїлю та Хорватії).

Ось найцікавіші моделі, які можна розглядати як аналоги або доповнення до патронатної служби:

1. Нідерланди — один із найкращих європейських прикладів

• Netherlands Veterans Institute (NLVi) + National Healthcare System for Veterans (LZV).
• Є care coordinators (координатори догляду) — фактично кейс-менеджери, які супроводжують близько 2500 ветеранів.
• Єдина точка входу (Veteran Office) + спеціалізована мережа цивільно-військових закладів для психологічної та соціальної допомоги.
• Сильний акцент на визнанні, вдячності суспільства та довгостроковому супроводі.
• Цікаво: outreach-команди, які самі виходять на зв’язок з ветеранами, які уникають допомоги.

2. Данія — проактивний і превентивний підхід

• Danish Veteran Centre (з 2011 року).
• Систематичний проактивний контакт: ветеранам надсилають опитування на 1, 2, 5 і 8 рік після місії, щоб виявити потреби.
• Peer-support + сімейна підтримка + ментальні центри.
• Фокус на профілактиці проблем, а не лише на реакції після їх появи.

3. Німеччина

• Vocational Advancement Service (Dienst zur beruflichen Förderung) — потужна система професійної адаптації.
• Близько 800 консультантів у регіональних командах допомагають з кваліфікацією, кар’єрою і переходом на цивільну роботу.
• Внутрішній ринок праці Бундесверу (можна залишитися в системі на цивільних посадах).
• Сильна інтеграція в загальну систему соціального забезпечення + спеціальна підтримка поранених.

4. Франція

• Défense Mobilité — єдина служба професійної реконверсії.
• Індивідуальний супровід починається за 18–24 місяці до звільнення і триває до 3 років після (без обмежень для поранених).
• Консультанти з переходу, баланси компетенцій, допомога з CV, пошуком роботи, створенням бізнесу.
• ONACVG (Національне бюро ветеранів) — мережа місцевих офісів по всій країні.

5. Естонія та країни Балтії

• Компактні, але дуже практичні моделі.
• В Естонії — підтримка через капеланів, спа-процедури для ветеранів і сімей після місій, сильний сімейний компонент.
• Польща: додаткові відпустки, безкоштовний доступ до спортзалів, освітні субсидії (включаючи проїзд і житло під час навчання).

6. Норвегія

• Короткі, але інтенсивні програми переходу (близько тижня) ще під час служби + сильний peer-компонент і підтримка сімей.
• Акцент на ранньому втручанні.

Спільні цікаві риси, які варто запозичити

• Проактивний підхід (Данія) — не чекати, поки ветеран сам звернеться.
• Єдина точка входу + координатори (Нідерланди).
• Початок супроводу ще під час служби (Франція, Німеччина).
• Поєднання з професійною адаптацією (Німеччина, Франція).
• Сильна роль місцевих/громадських структур і визнання суспільством.

Для України найближчими і найпрактичнішими зараз виглядають нідерландська (координатори + єдина система) та данська (проактивний моніторинг) моделі, особливо в поєднанні з peer-support.

Патронажна система Данії – одна з найбільш проактивних у НАТО

Унікальні особливості данської системи підтримки ветеранів (veteranpolitik / Veterancentret) полягають у поєднанні сильної держави загального добробуту з цільовою військовою підтримкою, а не у створенні окремої паралельної системи.

Основний інструмент — систематичний outreach через Danish Veteran Centre (Veterancentret), створений у 2011 році. Центр ветеранів під Міністерством оборони працює як “single point of entry”. Ветеран чи родина звертаються в одне місце і отримують координацію психологічної допомоги, соціальної підтримки, працевлаштування, реабілітації та взаємодії з муніципалітетами й цивільною системою охорони здоров’я. Це вирішує проблему “бродіння” між різними установами.

Як працює моніторинг?

Активний (opsøgende) підхід. Veterancentret сам виходить на зв’язок з ветеранами після завершення міжнародної місії (deployment). Вони отримують опитувальники (questionnaires) у такі терміни:

• 1-й рік після повернення
• 2-й рік
• 5-й рік
• 8-й рік

Опитування сканують:

• Психологічні симптоми (ПТСР, депресія, тривога тощо)
• Соціальні та сімейні труднощі
• Потреби в підтримці (медичній, психологічній, соціальній, трудовій)

Якщо результати вказують на проблеми — центр активно зв’язується з людиною і пропонує допомогу (психолог, соціальний консультант, employment counsellor, outreach-радник тощо). Психологічна допомога (і ряд інших послуг) доступна довічно, якщо проблеми пов’язані з місією. Це сильніше, ніж у багатьох інших країнах, де підтримка часто обмежена в часі. Є цілодобова гаряча лінія.

Додаткові елементи системи

• Обов’язкова індивідуальна розмова з військовим психологом незабаром після повернення.
• Опитування через 6 місяців (окреме, більш раннє) — особливо для виявлення ранніх симптомів.
• Цілодобова гаряча лінія (Døgntelefon) — доступна 24/7 для ветеранів і сімей.
• Outreach-консультанти — виїжджають до соціально ізольованих або важких випадків.
• Сімейна підтримка — окремі програми для родичів і дітей.
• Довічний доступ до послуг центру (незалежно від того, чи людина ще служить, чи вже цивільна).

Чому це цікаво?

• Превентивність: система не чекає, поки ветеран сам звернеться (багато хто не звертається через стигму чи заперечення проблем).
• Довгостроковість: проблеми часто проявляються через роки — тому є контрольні точки на 5 і 8 рік.
• Дослідницька складова: дані з опитувань використовуються для наукових досліджень і покращення політики.
• Єдина точка входу: центр координує допомогу між обороною, муніципалітетами, охороною здоров’я і НУО.

Обмеження (з данських оцінок)

• Не всі відповідають на опитувальники (особливо ті, хто має найважчі проблеми).
• Система більше орієнтована на учасників міжнародних місій, ніж на масову мобілізацію (як в Україні).

У 2024 році Уряд Данії прийняв нову велику угоду “Aftale om udvikling af veteranindsatsen under forsvarsforliget 2024–2033” (Угода про розвиток підтримки ветеранів у рамках оборонної угоди 2024–2033). Загальний бюджет: близько 2,4 млрд. данських крон (~320–340 млн євро) на період до 2033 року. З них ≈ 2,3 млрд крон — на впровадження formodningsregel (правила презумпції), а ≈ 100 млн крон — на інші ініціативи (більшість з яких фінансуються до 2029 року з подальшим рішенням про продовження).

Це найбільша разова інвестиція в данську політику щодо ветеранів за всю історію країни.

Головним елементом угоди є “formodningsregel” (“правило презумпції”). До цього приблизно кожен п’ятий ветеран з офіційним діагнозом PTSD не отримував визнання свого діагнозу як професійної травми (arbejdsskade). Ветеран мав доводити причинно-наслідковий зв’язок між конкретними подіями на місії та нинішнім своїм станом. Часто це складно, бо симптоми PTSD часто проявляється через кілька років. 

Що змінює ця угода:

• Якщо ветеран має діагноз PTSD від незалежного спеціаліста-психіатра і був відправлений у міжнародну місію за рішенням парламенту, уряду або міністра, то передбачається, що PTSD пов’язана з місією.
• Тягар доведення переходить до Міністерство оборони): саме воно має доводити, що зв’язку немає, і лише за “особливо вагомих причин” (særligt tungtvejende grunde).
• Правило поширюється на всіх колишніх відправлених солдатів та інших державних службовців з діагнозом PTSD (аналогічно до попереднього спеціального закону про пізньодіагностовану PTSD).

Очікується, що близько 400 раніше відхилених справ (переважно з Балкан, Іраку, Афганістану) буде суттєво переглянуто і ветерани отримають доступ до пільгового лікування.

Шість інших напрямків угоди

Окрім “formodningsregel”, угода охоплює ще п’ять тем (з приблизними сумами бюджетних видатків):

1. Більше підтримки для сімей і дітей (≈ 35 млн крон)
   Розширення психологічної допомоги на дітей ветеранів молодше 16 років; посилення сімейних консультацій, мереж партнерів і дітей.
2. Підтримка найуразливіших ветеранів (≈ 31 млн крон)
   Посилення активної (opsøgende) роботи Veterancentret з особливо вразливими та бездомними ветеранами; тісніша співпраця з муніципалітетами.
3. Посилення визнання та місцевих спільнот (≈ 45 млн крон)
   Пул коштів на місцеві заходи у День прапора, зустрічі ветеранів; співфінансування меморіалів; підтримка локальних ініціатив.
4. Профілактика та дослідження (≈ 21 млн крон)
   Більше ресурсів на запобігання проблемам і наукові дослідження.
5. Кращий розгляд справ про професійні травми (≈ 15 млн крон)
   Покращення процедур обробки заяв ветеранів.

Також буде гарантоване довічне покриття витрат на протезування для фізично поранених ветеранів (як постійні витрати).

Для України ця модель дуже перспективна: можна поєднати з інститутом помічника ветерана / патронатною службою — наприклад, автоматичні цифрові чек-апи через “е-Ветеран” + outreach через помічників у громадах на 6 місяців, 1, 2, 5 років після демобілізації.

Шведська модель патронажу ветеранів

Вона менш централізована і більше покладається на загальну систему соціального забезпечення + локальних координаторів + сильний волонтерський/peer-компонент. Фокус на “utlandsveteraner” (“ветерани міжнародних операцій”) — особи, які служили в міжнародних військових місіях ООН та НАТО. Існує ширше поняття “veteran” (будь-хто, хто служив у збройних силах Швеції), але основна підтримка та політика стосуються саме тих, хто був у закордонних операціях. Станом на 2026 рік у Швеції близько 53 000 ветеранів міжнародних місій.

Закон (SFS 2010:449) покладає на Збройні сили (Försvarsmakten) активний обов’язок follow-up протягом 5 років після міжнародної місії. Після 5 років відповідальність стає “пасивною” (ветеран може звернутися сам, і армія допомагає як доповнення до цивільної системи). Активне спостереження (uppföljningsansvar) — обмежене 5 роками. Це суттєво коротше, ніж довічна підтримка в Данії.

Структура супроводу складається із локальних “veteran-och anhörigsamordnare” (“ветеранські та сімейні координатори”), які є в кожному підрозділі, школі та центрі Збройних сил. Це основна точка входу для інформації та навігації. Також функціонує Försvarsmaktens Veterancentrum — компетентний центр, який розробляє методи, координує роботу і проводить дослідження (не надає безпосередньо масову допомогу, як данський Veterancentret). Він координує роботу збройних сил щодо ветеранів і родин: розробляє методи, проводить Veterandagen (29 травня — День ветеранів, з 2018 року офіційний день прапора), ініціює різні дослідження. Не є “єдиною точкою входу” з широким спектром послуг, як данський Veterancentret.
У кожному регіональному відділенні є “veteran-och anhörigsamordnare” (координатори ветеранів і членів родин).

Sveriges Veteranförbund — головна ветеранська організація у Швеції. Має kamratstöd (товариську підтримку): навчені ветерани-волонтери, гаряча лінія, зустрічі. Svenska Soldathemsförbundet — професійне розмовне підтримання + сімейна допомога. Invidzonen — організація, яка надає спеціалізовану підтримку сім’ям ветеранів (менторська мережа, чат, телефон). Держава фінансує ці організації через довгострокові гранти.

Основна медична допомога надається через загальну цивільну систему охорони здоров’я Шеції та мережу установ соціальних послуг (регіони, муніципалітети, первинна ланка).
Існує спеціалізована Veteranmottagningen при університетській лікарні в Уппсалі (з 2016 року) — одна з небагатьох клінік, орієнтованих саме на ветеранів з PTSD та іншими наслідками.
Проте, у Швеції немає пожиттєвого безкоштовного доступу до військових психологів, як у Данії.

Останні ініціативи уряду Швеції у 2024–2026 рр.

• Схвалено “Veteranstrategi 2024–2030” — нову національну стратегію (активна та інклюзивна політика).
• Обговорюється створення фізичного “Veterangård” / ветеранського центру для відпочинку, реабілітації та зустрічей (на кшталт норвезького Bæreia).
• Приватні ініціативи (наприклад, Camp Valkyria) намагаються створити місце зустрічей для ветеранів.

Порівняння з іншими моделями

Шведський досвід цікавий тим, що демонструє, як можна поєднати локальних координаторів (як українські помічники ветерана) з потужним peer-support, підкреслює важливість сімейної підтримки, проте демонструє обмеження надмірної децентралізації (багато хто “провалюється” між системами).

Швеція не має класичної “патронатної служби” в державному розумінні, але має розподілену систему супроводу з сильним громадським елементом.

Норвегія має дуже збалансовану систему ветеранського патронажу

Норвезька система підтримки ветеранів (veteranpolitikk) — одна з найрозвиненіших і найбільш розвивнених у Скандинавії. Вона поєднує відповідальність збройних сил, цивільного сектору (муніципалітети, NAV, охорона здоров’я) і сильний волонтерський рух. “Ветеранами” вважаються особи, які служили в міжнародних операціях НАТО після 1978 року. Останніми роками (зокрема в Плані 2024–2028) підкреслюється, що “ветераном” може називати себе кожен, хто служив Норвегії, але спеціальні права та програми з Forsvarsloven стосуються переважно учасників міжнародних операцій, яких на сьогодні близько 39 000 чол.

Офіційна ветеранська політика з’явилася у 2009 році (St.meld. nr. 34). Подальші ключові документи: план дій 2014, оновлення 2017/2019, велика доповідь 2020 “Også vi når det blir krevet”, і новий урядова план дій на 2024–2028 (31 конкретний захід). Ветеранська політика із самого початку крос-секторальна: залучені кілька міністерств, муніципалітети та організації ветеранів.

Forsvarets veterantjeneste (FVT) – це центральна структура Збройних сил Норвегії, яка відповідає за визнання, супровід і координацію з цивільним сектором.

Ключовими елементами підтримки демобілізованих ветеранів у Новегії є:

• Forsvarets veterantjeneste (FVT) – спеціалізована служба збройних сил (з 2011, очолюється Veteraninspektør). Працює як “відкриті двері” (Åpen dør) для ветеранів і родин: консультації, допомога з медалями, координація з цивільним сектором, навчання муніципалітетів.
• Однорічна програма спостереження (Ettårsprogrammet). Після повернення з місії, збройні сили активно супроводжують ветерана і родину протягом одного року (ритуал повернення, медалі, інформація, психологічна підтримка за потреби). Після цього відповідальність переходить переважно до цивільної системи (муніципалітети, охорона здоров’я, NAV). У плані 2024–2028 розглядається можливість продовження першої фази до двох років.
• Forsvarets veteransenter на Bæreia. Фізичний центр відпочинку та активностей біля Kongsvinger. Безкоштовний (або дуже дешевий) для ветеранів, партнерів і дітей. Басейн, спортзал, сімейні кімнати, бібліотека тощо. Використовується до, під час і після місій. Планується розширення потужностей.
• Компенсації та виплати. Спеціальна kompensasjonsordning для психічних навантажень (PTSD тощо) внаслідок участі в міжнародних військових операціях. До 35 G або 65 G (значні суми — мільйони крон). Окрема програма billighetserstatning. Управляє – Statens pensjonskasse. Станом на 2025 рік було виплачено понад 2,1 млрд крон. Обговорюється можливість впровадити модель “правило презумпції” щодо доведення причин хвороб та інших вад здоровя внаслідок служби у силах оборони (за данською моделлю).

Peer-support і громадський сектор

• NVIO (Norges veteranforbund for internasjonale oppdrag) — найбільша організація (~7000 членів). Має потужну мережу kameratstøtte (товариська підтримка): 24/7 телефон, особисті зустрічі, профілактика.
• SIOPS — організація для поранених (фізично і психологічно) ветеранів.
• Щомісячні Veterantreff — відкриті зустрічі в понад 60 місцях по всій Норвегії (відкриті для всіх, армія фінансує їжу).

Новий урядовий Tiltaksplan 2024–2028 Норвегії щодо ветеранів — Regjeringens tiltaksplan for anerkjennelse, ivaretakelse og oppfølging av veteraner (2024–2028) був ула представлений Норвегії 5 березня 2024 року і стосується визнання, підтримки та супроводу ветеранів. План охоплює не лише військових, а також ветеранів із поліцейського сектору, юстиції та МЗС, які брали участь у міжнародних операціях.

Tiltaksplan 2024–2028 складається із 31 конкретних заходів, і фактично є операціоналізацією державної ветеранської політики на 2024–2028 роки. Серед ключових напрямів:

• визнання внеску ветеранів і посилення ветеранської культури
• медична та психологічна підтримка ветеранів
• покращення довгострокового супроводу після завершення служби
• підтримка ветеранських сімей
• покращення координації між державними службами та муніципалітетами
• посилення компетентності фахівців, які працюють із ветеранами
• окрема увага до ветеранів, які мають труднощі з переходом від військової служби до цивільного життя
• розвиток співпраці з ветеранськими організаціями

Також у документі прямо враховується досвід норвезького військового персоналу, який бере участь у підготовці Сил оборони України на території Норвегії та за її кордонами.

Норвезький уряд визначає як пріоритетні наступні п’ять напрямів своєї ветеранської політики до 2028 року: 1) комунікація та інформація; 2) підтримка ветеранів і сімей; 3) компетентність системи допомоги; 4) дослідження/статистика/архів; 5) компетентності ветеранів.

Найсильнішою ідеєю у плані, що Україна могла б запозичити у Норвегії, це фокус не на “послузі”, а маршрутизації. Норвезька система намагається створити компетентний допоміжний апарат, а не просто збільшити кількість послуг.

Тобто:

Veteran → один компетентний фахівець → оцінка потреб → персональний маршрут → координація інших служб.

А не:

Veteran → 15 установ → 15 заяв → 15 пояснень своєї історії.

Це дуже добре стикується з нинішньою українською практикою роботи з навчання фахівців підтримки ветеранів: навчати їх треба не тільки окремим послугам, а насамперед case management, assessment та referral.

Норвегія дуже чітко виходить із принципу, що:

ветеранська політика — це також політика щодо ветеранської сім’ї.

Це видно щонайменше у заходах 4, 5, 7, 8, 9, 10, 13 та 18.

Для України це означає, що beneficiary має бути не тільки:

“ветеран”

а:

ветеран + партнер/партнерка + діти + батьки, якщо вони залучені до догляду.

Особливо цікава норвезька ідея №4: дитина не повинна сама пояснювати вчителю чи лікарю, що означає бути дитиною військового/ветерана. Для цього держава дає інформацію дорослим. Цей підхід можна було б запровадити і для України.

Дуже сильною ідеєю у норвезькій ветеранській політиці є – “не закривати кейс”. Зараз Норвегія переглядає своє традиційне однорічне супроводження ветеранів і розглядає перехід до більш тривалого та індивідуального підходу, зокрема можливого розширення першої фази до двох років. Окремо передбачено спеціальний follow-up після особливо тяжких подій.

Для України це є і буде особливо актуально. Ми б запропонували наступний алгоритм:

• 0–3 місяці — стабілізація
• 3–12 місяців — адаптація
• 12–24 місяці — інтеграція
• 24+ — підтримка за потребою

Але для high-risk cases:

окремий довгостроковий маршрут незалежно від строку після демобілізації.

Останній, 31-й захід у Плані дій, фактично говорить:

ветеран — не лише отримувач допомоги, а носій цінної компетентності.

Норвегія розробляє сьогодні систему, яка допомагає перевести військовий досвід окремого солдата (офіцера) у цивільне застосування його компетенцій.

Для України це можна розвинути набагато масштабніше: Military skills → Civilian skills

Наприклад:

• командування підрозділом
  → leadership / people management
• планування операцій
  → project management
• логістика
  → supply chain
• робота з БПЛА
  → drone technology / technical operations
• зв’язок
  → telecommunications
• медична підготовка
  → emergency response
• інструкторська діяльність
  → training & education
• розвідка/аналітика
  → intelligence analysis / risk management.

Це може стати окремим Veteran Skills Translation Framework.

Норвезький уряд також передбачив щорічну звітність щодо виконання плану, а координацію поклав на Міністерство оборони; у бюджеті 2025 року було передбачено понад 15 млн NOK на імплементацію нових заходів, включно з цифровою ресурсною базою, розширенням Bæreia, підтримкою ветеранських організацій і дослідженнями.

Нідерланди — один із найкращих європейських прикладів

Нідерландську модель можна описати як логічну послідовність настуних складових “державна відповідальність + суспільне визнання + королівський патронат + ветеранське самоврядування“. Veteranenwet (Закон про ветеранів) — це нідерландський законодавчий акт, який регулює визнання, правовий статус, державну турботу та підтримку військовослужбовців, що брали участь у бойових діях чи миротворчих місіях під егідою уряду Нідерландів. Закон був ухвалений парламентом у 2011 році та набув чинності 11 лютого 2012 року.

Закон закріплює особливий обов’язок держави щодо турботи (bijzondere zorgplicht) про ветеранів та їхніх близьких. Він охоплює кілька ключових напрямків:

• Визнання та повага: Організація офіційних заходів (наприклад, Національного дня ветеранів — Nederlandse Veteranendag), видача ветеранських посвідчень (veteranenpas) та нагрудних знаків. 
• Медична та психологічна опіка: Надання всебічної допомоги у разі фізичних чи психічних скарг (зокрема, посттравматичного стресового розладу — ПТСР), пов’язаних із виконанням службових обов’язків. 
• Реабілітація та реінтеграція: Допомога у поверненні до цивільного життя, професійна перепідготовка та збереження до 80% попереднього доходу під час реабілітаційного періоду. 
• Підтримка сімей: Програми допомоги для близьких родичів і сімейного тилу (thuisfront) ветеранів. 

Реалізацією норм цього закону, координацією медико-психологічної допомоги та веденням єдиної бази даних займається Нідерландський інститут ветеранів (NLVi) через спеціалізоване ветеранське вікно (Veteranenloket).

Нідерландська Veteranendag має дуже сильну символічну підтримку Королівського дому. Королівська сім’я бере участь у заходах, а сам Veteranendag позиціонується як національна подія для підвищення суспільного визнання ветеранів і взаєморозуміння між ветеранами та громадянами. Це не означає, що король управляє ветеранською політикою. Навпаки — політика залишається відповідальністю держави та Міністерства оборони. Королівський патронат виконує іншу функцію:

перетворює ветеранську політику з адміністративної програми держави на суспільний моральний контракт.

І ось це, на наш погляд, найцікавіше у досвіді ветеранського патронажу Нідерландів.

Ветеранська політика стає одночасно: education policy + history policy + citizenship education + recognition policy. Це значно ширше, ніж “пільги ветеранам”. Велика Британія, Бельгія, Данія, Норвегія та інші європейські монархії також використовують монархів/членів королівських родин у військово-ветеранському церемоніалі, патронаті благодійних організацій та публічному вшануванні військових. Тому унікальність Нідерландів не в самому монарху. Вона в тому, наскільки системно поєднані символічне визнання і практична ветеранська інфраструктура країни.

А ось тут політична структура ветеранської політики Нідерландів справді цікава для України. Умовно можна уявити п’ять рівнів ветеранської політики:

І це дуже сильна конструкція. Ветеран не залишається “клієнтом Міноборони“. Він стає частиною суспільної історії країни.

Особливо цікава практика “Veteran in de Klas“. Це дуже показовий приклад. Нідерланди не просто говорять дітям:

“Поважайте ветеранів”.

Вони приводять самого ветерана до класу. Ветеран розповідає про свою службу, місії, досвід, мир, безпеку і свободу. За даними уряду Нідерландів, у 2025–2026 навчальному році програма Veteraan in de Klas охопила понад 58 000 дітей, а кількість підготовлених спікерів зросла до 180. Тобто ветеранська політика стає одночасно: education policy + history policy + citizenship education + recognition policy. І це вже значно ширше, ніж “пільги ветеранам”.

Ще одна дуже сильна риса — ветеранські організації не просто “партнери”. У Нідерландах існує Veteranen Platform, яка представляє інтереси ветеранів перед державою. Воно бере участь у змінах ветеранської політики та працює над визнанням і суспільною роллю ветеранів. У 2026 році уряд зазначав, що національна платформа представляє приблизно 150 ветеранських організацій.

Тому  нідерландська модель ветеранської політики не просто “патронатна“. Це дещо звужувало б її суть і масштаб.

Її скоріше можна було б назвати: Dutch model of societal veteran recognition

або українською:

Модель суспільного визнання ветерана.

А королівський патронат — один із механізмів цієї моделі, причому дуже потужний символічний механізм. І тут є дуже цікаве питання саме для України: Чи потрібен Україні аналог такого патронату? Не обов’язково монархічний, звичайно. Україна може створити Національний патронат ветеранської політики, де символічним патроном/публічним представником ветеранської справи був би, наприклад, Президент України, а на регіональному рівні — начальник ОВА/мер.

The Netherlands Veterans Institute (NLVi) + Landelijk Zorgsysteem voor Veteranen (National Care System for Veterans) — це, мабуть, один із найцікавіших європейських прикладів саме кейс-менеджменту ветеранів. Ця система — це не просто “інститут + мережа лікарень”, а трирівнева конструкція: Veteranenloket → care coordination/social work → LZV.

За даними The Netherlands Veterans Institute (NLVi), сьогодні у країні близько 100 000 ветеранів, з них – 2 500 ветеранів отримують підтримку care coordinators, близько 1 700 ветеранів перебувають під супроводом спеціалізованих соціальних служб LZV – Landelijk Zorgsysteem voor Veteranen (National Care System for Veterans) – мережа 11 установ, які разом із NLVi забезпечують спеціалізовану психосоціальну та психологічну допомогу ветеранам і їхнім сім’ям.

2 500 ветеранів — це не кількість ветеранів, яку один координатор веде самостійно. Це загальна кількість ветеранів, які перебувають у системі care coordination.

І це важливе уточнення, якщо ми будемо використовувати Нідерланди як benchmark для України. Нідерландський zorgcoördinator — це не просто соціальний працівник і не просто адміністратор.

Його роль ближча до: case manager + navigator + advocate + coordinator. Коли ветеран звертається через Veteranenloket і є підстава для hersteltraject (відновлювального маршруту), до нього зазвичай підключаються:

Care Coordinator + Specialized Social Worker.

Вони разом оцінюють ситуацію ветерана. Причому оцінюють не тільки PTSD. Під час первинного/домашнього візиту вони дивляться на:

здоров’я

↓
роботу та доходи

↓
житло

↓
сім’ю

↓
соціальні контакти

↓
інші проблеми/потреби

Тобто це фактично holistic assessment. І це дуже важлива відмінність від моделі, яку спрощено уявляють і використовують в Україні:

“У ветерана психологічна проблема → направляємо до психолога”.

Нідерландська логіка:

“Що відбувається з життям ветерана в цілому і яка комбінація допомоги йому потрібна?”

Care coordinator не повинен бути універсальним фахівцем, який сам вирішує всі проблеми.

Його функція:

• Assess. Зрозуміти ситуацію.
• Coordinate. Скласти комбінацію необхідних послуг.
• Connect. З’єднати ветерана з потрібними установами.
• Follow up. Перевірити, чи допомога реально відбулася.
• Adjust. Якщо ситуація змінюється — змінити маршрут.

Наприклад: Ветеран має PTSD + борги + проблеми в сім’ї + втратив роботу.

Тоді coordinator може одночасно координувати:

LZV / психотерапію
+
соціального працівника
+
фінансову допомогу
+
реінтеграцію/працевлаштування
+
роботу із сім’єю.

При цьому всі дії фіксуються в персональній справі, а система поступово переходить до herstelplan — плану відновлення.

Це саме та система, навіть розуміння якої відверто бракує Україні. Не кажучи вже реально працюючц модель. Уявімо українського ветерана. Він приходить у ветеранський простір і каже:

“Я не знаю, що зі мною відбувається. Не можу працювати. Постійно конфліктую з дружиною. Є борги. Спати не можу”.

У традиційній системі він може отримати:

психолог → соціальний працівник → центр зайнятості → юрист → лікар → ще хтось.

І кожному треба заново розповідати свою історію.

У нідерландській логіці:

одна людина бере відповідальність за маршрут ветерана.

Це і є справжній case management.

Але найбільш цікавим у цій структурі є мережа Landelijk Zorgsysteem voor Veteranen (LZV). Це не одна лікарня. Це мережа цивільних і військових медичних/психосоціальних установ, які спеціалізуються на ветеранах. NLVi прямо описує її як спільну цивільно-військову систему з 11 установами, які надають психосоціальну допомогу та лікування психологічної травми.

І тут спрацьовує наступний принцип: ветеран не повинен обов’язково лікуватися у військовій системі. Він може отримати допомогу у цивільній установі. Але ця цивільна установа має: military context competence.

Тобто психолог/соціальний працівник повинен розуміти:

• що таке deployment
• військову культуру
• бойовий досвід
• командну структуру
• повернення з місії
• специфіку ветеранів
• сімейну динаміку після служби

LZV навіть має спеціальну Module Militaire Contextkennis для фахівців, які працюють із ветеранами. Це дуже сильна ідея.

LZV — це не “ветеранська лікарня” Це принципово.

Модель:

civilian care + military competence

замість:

military care only.

Це дозволяє використовувати існуючу цивільну систему охорони здоров’я, але забезпечити її спеціальною ветеранською компетентністю.

Для України це може бути дуже перспективним.

Наприклад: 100 цивільних психологічних центрів але 20–30 з них → Veteran Competence Centres і вони входять до регіональної мережі.

Отже, як виснвоок можна зазначити, що Нідерландська система ветеранського супроводу (патронажу) фактично працює за формулою:

низький поріг входу + єдина точка входу + професійний case management + спеціалізована допомога + активний outreach.

І це сміливо можна назвати цілісною моделлю ветеранського супроводу (патронажу).

Велика Британія та національний суспільний контракт з військовими

Велика Британія сформувала ветеранську політику не як систему “ветеранського патронажу” в голландському сенсі, а як систему національного суспільного контракту з військовими та ветеранами, де патронаж — лише один із шарів.

І станом на 2026 рік британці якраз перебудовують цю систему: у листопаді 2025 року уряд ухвалив нову Veterans Strategy, а в 2025–2026 роках запускає VALOUR — нову загальнонаціональну архітектуру підтримки.

Британську модель корокто можа описати так:

“Держава визнає службу як особливий суспільний контракт, але не створює окрему “ветеранську державу”. Вона зобов’язує звичайну систему держави, місцевого самоврядування, NHS (National Health Service), бізнес і громадянське суспільство враховувати статус ветерана“.

І ось це, на нашу думку, є головною британською особливістю. Серцем британської моделі є Armed Forces Covenant – не просто програма допомоги ветеранам, а своєрідний суспільний договір між державою, суспільством і Armed Forces Community.

Його два базові принципи:

1. військовослужбовці, ветерани та їхні сім’ї не повинні зазнавати несправедливого disadvantage через службу;
2. для тих, хто постраждав найбільше — передусім поранених і сімей загиблих — може бути виправдана special consideration.

Тобто британська логіка дещо інша, ніж: “Ветеран — окрема категорія, тому держава створює для нього окрему систему”. Вона ближча до:

“Ветеран повернувся до суспільства, але суспільство має компенсувати ті disadvantages, які виникли через військову службу”.

Це дуже важлива різниця. Covenant став юридичним обов’язком, і це один із найцікавіших елементів для можливого впровадження в України. З 2022 року в Англії, Уельсі та Шотландії певні державні органи мають legal duty — обов’язок належно враховувати принципи Armed Forces Covenant у своїй роботі.

Спочатку це стосувалося:

• healthcare
• housing
• education

Серед органів — local authorities, NHS bodies, школи тощо. А зараз британці розширюють цю модель. Плановане розширення охоплюватиме:

• transport
• healthcare
• housing
• education
• social care
• childcare
• employment
• taxation
• welfare benefits
• criminal justice
• immigration
• citizenship
• pensions
• service-related compensation

Тобто британська ветеранська політика поступово перетворюється на горизонтальний принцип роботи всієї держави. І це дуже відрізняється від моделі NLVi у Нідерландах. Хто ж від імені держави та суспільства стоїть за ветераном у Великій Британії?  Це не одна інституція.

Це багаторівнева конструкція: Корона → Парламент → Уряд → OVA → MOD → NHS → місцеве самоврядування → бізнес → благодійний сектор → суспільство.

Наприклад, Office for Veterans’ Affairs (OVA) зараз є частиною Ministry of Defence і координує ветеранську політику уряду, працюючи з devolved administrations, local government, charities та business.

Але Office for Veterans’ Affairs (OVA) не є британським аналогом NLVi. Це радше “центр політики”, а не “центр послуг”.  Office for Veterans’ Affairs (OVA) відповідає за:

• policy
• coordination
• cross-government work
• data
• strategy
• advocacy of veterans’ interests

А безпосередня допомога вже надається через наступні структури:

• ветеранські центри
• Національну службу здоров’я
• Veterans Welfare Service
• Defence Transition Services
• органи місевого самоврядування
• благодійні та релігійні організації
• спеціалізовані патронажні організації

Тобто британці історично не будували одну величезну ветеранську інституцію. Але у 2026 році запускається VALOUR — перша UK-wide government-led система підтримки ветеранів, на яку виділено £50 млн. Уряд оголосив про створення перших 14 government-backed veteran support centres, функцією яких є стати локальними точками входу до сфери послуг охорони здоров’я, вирішення проблем із житлом, роботою, соціальними виплатами та інше. Водночас, британці мають надзвичайно розвинений charity sector. Тому держава часто не намагається сама створити всю інфраструктуру допомоги. Проте, Уряд його Величності фінансує, замовляє, координує, встановлює стандарти допомоги, визначає маршрути надання допомоги, працює через партнерів. Це дуже відрізняється від континентальної моделі, де урядові структури часто є головним оператором.

Британія не створювала окрему “ветеранську медицину” на голландський манер, натомість інтегрувала ветеранів у NHS, створивши спеціалізовані ветеранські маршрути. Найвідоміший приклад — Op COURAGE.

Це спеціалізована NHS-служба психічного здоров’я для:

• ветеранів
• резервістів
• тих, хто залишає службу
• сімей ветеранів

При цьому працюють фахівці, які мають досвід роботи з сектором безпеки та оборони. Сьогодні британці пішли ще далі, і створили не одну спеціалізовану послугу для ветеранів та їхніх сімей, а систему маршрутів:

• Op COURAGE — mental health.
• Op RESTORE — physical health.
• Op FORTITUDE — homelessness.
• Op NOVA — veterans in contact with justice system.
• Op ASCEND — employment/career.

Це дуже цікава архітектура. Тобто не: “Ось ветеранська служба — звертайся з будь-якою проблемою”.

Натомість, це звучить наступним чином: “Ми будуємо спеціалізовані маршрути під конкретні життєві проблеми ветерана“.

Нова Veterans Strategy, яка була схвалана у 2025 році, побудована навколо трьох цінностей:

• CELEBRATE – суспільство визнає службу
• CONTRIBUTE – ветеран продовжує робити внесок
• SUPPORT – ветеран отримує підтримку, коли вона потрібна

В урядовій стратегії це прямо сформульовано як бачення ветеранів як важливого стратегічного ресурсу країни. Британська Корона має надзвичайно сильний символічний статус щодо Збройних Сил та Королівського флоту Його Величності. Наприклад, король Charles III є Patron of the Royal British Legion і брав участь у заходах з ветеранами під час 80-річчя VE Day. Проте, Корона не є оператором ветеранської політики. Її роль — це радше:

Символічна легітимація + Суспільне визнання + Національна пам’ять + Спадковість військової служби та традиції.

І в цьому сенсі британська модель справді має дуже сильний елемент державного/національного патронажу.

Німеччина формує нову ветеранську політику

Міністерство оборони ФРН декларує необхідність створення “lebendige Veteranenkultur” — живої ветеранської культури. Це не просто PR-кампанія. Це зміна суспільної норми.

У січні 2024 року Bundeswehr відкрив нову інституцію Veteranenbüro в Берліні, яке створене не просто як довідкова служба.

Його оснвоними функціями є:

• консультування ветеранів
• підтримка
• інформація
• допомога сім’ям
• розвиток Veteranenkultur
• мережування державних і цивільних організацій
• співпраця з ветеранськими організаціями
• пошук відповідних контактів для конкретної проблеми ветерана

Це дуже молода система, і поки що вона виглядає як центр координації та розвитку самої ветеранської політики у структурі Bundeswehr. І оскільки зараз відбуваєтсья переосмислення ролі Bundeswehr.у німецькому суспільстві, логічно що сучасна німецька ветеранська політика одночасно є частиною державно-військової моделі країни.

25 квітня 2024 року Bundestag ухвалив рішення про створення національного Veteranentag. Перший відбувся 15 червня 2025 року. Другий — у червні 2026 року.

Це не просто церемонія. Німці дуже свідомо зробили його публічним громадянським заходом, а не суто військовим. Перший центральний Veteranentag біля Reichstag у 2025 році зібрав близько 10 000 людей, а по країні пройшло понад 100 заходів.

У 2026 році центральний захід уже проходив під девізом: Veterans, Family and Friends.

Тобто Уряд Німеччини поступово розширює поняття визнання ролі військових, в т.ч. ветеранів для всього німецького суспільства в умовній зв’язці: ветеран → сім’я → друзі → суспільство.

Німецька модель ветеранського патронажу, на відміну від британської, де є багатовікова роль Корони, використовує державні демократичні інституції як носіїв символічного патронажу.

У 2026 році центральний Veteranentag відбувався біля Reichstag, а його Schirmherrin — президентка Bundestag Julia Klöckner.

Президент Frank-Walter Steinmeier особисто відвідував Veteranenbüro і зустрічався з ветеранами, зокрема пораненими.

А канцлер Friedrich Merz особисто виступав на Veteranentag 2026 року.

Тобто формується дуже чіткий сигнал для німецького суспільства: ветеранська політика належить не тільки Bundeswehr — вона належить демократичній державі.

Якщо дивитися на сучасних ветеранів бойових операцій, їх справді значно менше, ніж, наприклад, у США чи Великій Британії.

Але юридично/інституційно німецьке поняття “Veteran” набагато ширше.

Ветераном у Німеччині вважається: кожен активний військовослужбовець і кожен, хто почесно звільнився із Bundeswehr.

Тому сюди потрапляють:

• колишні строковики
• контрактники
• професійні військові
• резервісти
• нинішні військовослужбовці

Саме тому німецький уряд говорить про понад 10 млн ветеранів у сьогоднішній Німеччині.

Німеччина менш цікава як окрема модель для вивчення case management, ніж наприклад Нідерланди.

У неї є:

• Sozialdienst
• Betreuung und Fürsorge
• медична система Bundeswehr
• Veteranenbüro
• механізми компенсації service-related injuries
• допомога при PTSD
• ветеранські організації
• цивільні партнери

Але немає такого чітко сформованого:

Veteran → Case Manager → Recovery Plan → LZV → long-term follow-up

як у Нідерландах.

Це важлива різниця.

Також з 1 січня 2025 року діє Soldatenentschädigungsgesetz (SEG). Воно реформувало систему компенсації для військовослужбовців із визнаними наслідками service-related injury.

Вона включає:

• медичну допомогу
• професійну реабілітацію
• соціальну участь
• компенсацію втрати доходу
• допомогу із житлом
• допомогу при потребі в догляді
• компенсації сім’ям загиблих

Причому після завершення служби медичну та реабілітаційну частину тепер значною мірою забезпечує Unfallversicherung Bund und Bahn від імені Bundeswehr.

Тобто, Німеччина робить акцент не стільки на загальному “ветеранському сервісі”, скільки на:

чіткій системі відповідальності держави за наслідки військової служби.

Це ще одна важлива особливість.

На Німеччину сьогодні варто подивитися як на державу, де прямо зараз формується нова ветеранська політика і переосмислюється значення військових та всіх сил оборони для суспільства, зокрема:

1. Veteranenbüro. Одна центральна точка, яка не обов’язково сама надає всі послуги, але:

знає систему і зводить ветерана з потрібним ресурсом.

2. Veteranenbeauftragter. Окрема посадова особа на дуже високому рівні, яка:

тримає ветеранську політику поперек різних структур.

3. National Veteran Day. Не просто церемонія, а:

державний механізм суспільного визнання військової служби.

4. Veteran culture. Ветеранська політика — не тільки соціальний захист. Вона включає:

ідентичність + пам’ять + визнання + зв’язок армії та суспільства.

5. Veteran + Reserve. Колишній військовослужбовець не обов’язково просто “виходить із системи”. Він залишається частиною:

широкої оборонної екосистеми держави.

Німці зараз свідомо будують ветеранську культуру майже з нуля. Їхня Generaloberstabsarzt (німецьке військове звання у медичній службі, генерал-штабний лікар, або генерал-оберштабс-лікар) Nicole Schilling прямо говорить, що на початку тема ветеранів була переважно внутрішньою справою Bundeswehr; потім з’явилося Veteranenabzeichen, Veteranenbüro, Veteranentag — і лише зараз тема починає виходити в широке німецьке суспільство.