“Заради безпеки Європи Україна має бути в НАТО”, – Кіссінджер в інтерв’ю The Economist

Наприкінці квітня колишній держсекретар США 99-річний Генрі Кіссінджер впродовж двох днів спілкувався із журналістами The Economist. Загальний хронометраж розмови із найдосвідченішим дипломатом та політичним аналітиком у світі склав близько восьми годин. Обговорювали історію ХІХ та ХХ століть, нинішні події, насамперед війну, яку путінська Росія веде проти України, та майбутнє — передусім американсько-китайські відносини, від яких, на думку дуаєна світової політики, залежить доля людства на найближчий період.

1) Про побоювання європейських політиків щодо вступу України в НАТО

“Те, що зараз говорять європейці, на мій погляд, шалено небезпечно. Тому що європейці кажуть: “Ми не хочемо їх бачити у НАТО, бо це занадто ризиковано. Тому ліпше ми озброїмо їх по вінця, дамо їм найсучаснішу зброю”. І як це може спрацювати? Ми не повинні закінчувати [війну] неправильно. Якщо припустити найймовірніший результат [зупинки бойових дій], це буде десь уздовж лінії status quo ante, яка існувала [до 24 лютого 2022 року]. У підсумку має бути так, що Україна залишиться під захистом Європи і не стане самотньою державою, яка змушена сама піклуватися про себе”.

2) Про сум’яття Путіна

“Це (вторгнення в Україну — ред.), безумовно, була катастрофічна помилка Путіна. Я написав статтю, в якій істотно передбачив хід подій. Я вважав, що рішення залишити відкритим питання членства України в НАТО було дуже неправильним. Це було нерозумно. Погляньте на це з російської точки зору: у 1989 році вони контролювали Європу до річки Ельби. Потім вони вийшли звідти, під впливом зміни внутрішньої системи, але все одно — вони відійшли. І кожен квадратний дюйм того, з чого вони вийшли, став частиною НАТО. Єдиною територією, що залишилася, була країна, яку вони завжди вважали меншим братом, найближчим для них органічно та історично. А тепер цей брат також іде до НАТО. Тож [це] був великий поворотний момент, це був остаточний поворотний момент. І Путін навіть казав, що не заперечує проти того, щоб Україна стала частиною економічної системи з Європою, але не з НАТО… Для Путіна членство України в НАТО перетворилося на одержиму ідею”.

3) Чому він змінив власний погляд на євроатлантичну інтеграцію України

“Зараз я в дивному становищі, люди кажуть: “Він передумав, тепер він за повне членство України в НАТО”. Причина для цього подвійна. По-перше, Росія більше не є традиційною загрозою, якою вона була раніше. Тому виклики Росії слід розглядати в іншому контексті. А по-друге, зараз ми озброїли Україну до такого рівня, коли вона буде найкраще озброєною країною та при цьому матиме найменш стратегічно досвідчене керівництво в Європі. Якщо війна закінчиться так, як вона, ймовірно, закінчиться, коли Росія втратить багато своїх здобутків, але збереже Севастополь, ми можемо отримати незадоволену Росію, але також незадоволену Україну — іншими словами, баланс незадоволення. Отже, для безпеки Європи Україні краще бути в НАТО, де вона не зможе ухвалювати національні рішення щодо територіальних претензій”.

4) Про готовність України говорити з Китаєм про війну

“[Президент України Володимир] Зеленський довів, що він надзвичайний лідер, і це прояв мудрості з його боку. Адже вони могли подумати, після обіцянки “безмежного партнерства” [яку дав голова КНР Сі Цзіньпін Путіну], що Китай ніколи не розпочне дипломатію паралельно з НАТО… Це не означає, що неможливо досягти результату, який би сприяв миру”.

5) Про майбутнє українсько-китайської співпраці

“Україна зараз велика держава. Тож китайці говорять про спільні відносини… Оскільки китайці беруть участь [у мирному процесі], їхні погляди потрібно враховувати. Вони не можуть бути ідентичними нашим. Вони не висловили своїх поглядів. Пропозиція взяти участь — це вже великий крок. Важливо обмежити Росію… Участь Китаю є новим викликом. Але ми не повинні святкувати приєднання Китаю до нас, тому що відносно цієї країни це дуже складно. Китай робить це частково тому, що не хоче конфліктувати зі Сполученими Штатами… У цій новій реальності Китай хоче незалежної України. І я вражений українською мудрістю. Вони були на крок попереду нас на цьому шляху, ніби знали, чим це обернеться. Вони не могли очікувати, що Китай стане союзником НАТО. Але Китай може підтримати створення сильної та незалежної України”.

6) Сумніви щодо вічної дружби Росії та Китаю

“До угоди Путіна і Сі Цзіньпіна на Олімпійських іграх [2022 року в Пекіні], коли Сі заявив, що виступає проти розширення НАТО, не думаю, що бодай один китайський лідер висловлював погляди на європейську політику. Сі мав знати, що Путін вторгнеться в Україну. Це серйозне зобов’язання Китаю…

Я ніколи не зустрічав російського лідера, який казав би щось гарне про Китай. І я ніколи не зустрічав китайського лідера, який сказав би щось хороше про Росію, до них (росіян — ред.) ставляться з презирством.

Навіть коли Путін перебуває в Китаї, до нього не виявляють такої люб’язності, яку вони виявляли, наприклад, щодо [президента Франції Еммануеля] Макрона, [якого] прийняли в особливому місці, пов’язаному з історією лідера Китаю. Вони не роблять цього для росіян. Символізм дуже важливий у Китаї, тому це не природний союз [з РФ]”.

7) Про загрозу глобального конфлікту через протистояння між Америкою та Китаєм

“Ми перебуваємо в класичній ситуації, що склалася і перед Першою світовою війною, коли жодна зі сторін не робить значних політичних поступок і будь-яке порушення рівноваги може призвести до катастрофічних наслідків… Обидві сторони переконали себе, що інша становить стратегічну небезпеку. Ми на шляху до протистояння великих держав… Дві найбільші небезпеки для миру зараз — ми двоє [Америка і Китай]. У тому сенсі, що ми здатні знищити людство”.

8) Про імовірну появу ще однієї ядерної держави

“Японія має досить чітке бачення того, куди вони йдуть; вони прямують до того, щоб стати ядерною державою за п’ять років. І вони завжди хочуть бути поряд із нами. Хоча я б не виключав, що вони укладатимуть неприйнятні для нас угоди. Але їх завжди хвилюватиме Китай і баланс сил між ними. Врешті, я не думаю, що Японія має намір бути постійним членом глобальної багатосторонньої системи, яка буде її стримувати”.