“Глибокого і красивого прориву, швидше за все, не буде”, – генерал Залужний для The Economist

Головнокомандувач Збройних сил України генерал Валерій Залужний вважає, що ситуація на фронті зайшла у глухий кут, коли жодна зі сторін не може просуватися, бо однаково технологічно оснащена. Йому це нагадує події Першої світової війни.

Генерал Валерій Залужний просто описав факти. Які всі і так бачили. І якщо ви сподівались на диво, а Залужний лишень написав, що див не буває, то вся справа у ваших очікувань.

До того ж, це постійний стиль Залужного. У кожному своєму дописі він воліє бути консерватором. Фокусуватися на проблемах. Говорити про ризики. Ну і не обіцяти перемогу за 2-3 тижня.

Залужний знов став тим самим дорослим у кімнаті. Причому він не тільки описав ситуацію максимально чесно і детально, професійною мовою, але і вказав, що треба робити. Тобто він не скиглить. Він каже, що є проблема. А у цієї проблеми є рішення. І вказує напрямок. Причому ця стаття писалася не для внутрішнього споживача. Це адресувалось нашім західним партнерам. Вказуючи напрямок тієї допомоги, на яку ми розраховуємо. І яка потрібна, щоб західний світ переміг. І щоб не настало вічної втоми від війни.

Тому якщо ви живете у дорослому світі, то не варто переживати через статтю Залужного. Він виходить в публічний простір дуже не часто. І робить це не для того, щоб вказати на очевидні речі. А для того, щоб комунікувати задля рішення проблеми. Інше питання, чи здатен Захід дати нам те, що потрібно. Але поки ми не попросимо, ми не дізнаємось. І якщо не просити, то ми точно не отримаємо того, що нас може наблизити до перемоги. А там республіканці якраз у Конгресі питали, що треба для перемоги. Хотіли почути це щоб голосувати за допомогу для України. От вам і відповідь. От вам і стратегія.

А ще він визнав помилки. Це прям схоже на диво для українських дописувачів. Залужний чесно визнав, що його оцінка адекватності Росії виявилась занадто адекватною. Знов таки, ми всі так плюс-мінус помилялися.

Тому див не буває. Є важка робота. Без гарантованого результату. Бо супротивник також сильний. І треба мати реалістичні очікування. Бо та туга, та втома, яка зараз є в Україні, стала результатом втому числі нереалістичних очікувань, які були весною.

Валерій Залужний в інтерв’ю журналу “The Economist“, яке він дав цього тижня.

За п’ять місяців контрнаступу Україні вдалося просунутися лише на 17 кілометрів. Росія десять місяців воювала навколо Бахмута на сході, “щоб взяти місто розміром 6 на 6 кілометрів”.

Ділячись своєю першою комплексною оцінкою кампанії, головнокомандувач ЗСУ сказав, що поле бою нагадує йому великий конфлікт столітньої давнини.

“Так само, як і в Першій світовій війні, ми досягли рівня технологій, який ставить нас у глухий кут… Глибокого і красивого прориву, швидше за все, не буде”.

Генерал вважає, що для виходу з глухого кута потрібен потужний технологічний стрибок.

Хід контрнаступу підірвав сподівання Заходу на те, що Україна зможе використати його, щоб продемонструвати, що війну неможливо виграти, і таким чином змінити розрахунки Володимира Путіна, змусивши російського президента сісти за стіл переговорів.

Це також підірвало припущення генерала Залужного, що він зможе зупинити Росію, знекровивши її війська.

“Це була моя помилка. Росія втратила щонайменше 150 000 загиблих. У будь-якій іншій країні такі втрати зупинили б війну”, – сказа Залужний. Але не в Росії, де життя коштує дешево і де Путін орієнтується на першу і другу світові війни, в яких Росія втратила десятки мільйонів людей.

Армія українського стандарту мала б просуватися зі швидкістю 30 км на день, прориваючи російські оборонні рубежі.

“Якщо ви подивитеся на підручники НАТО і на математичні розрахунки, які ми робили [при плануванні контрнаступу], то чотирьох місяців повинно було вистачити, щоб дійти до Криму, воювати в Криму, повернутися з Криму і знову піти туди і назад”, – саркастично каже генерал Залужний.

Натомість він спостерігав, як його війська і техніка застрягали на мінних полях на підступах до Бахмута на сході, як його техніку, поставлену із Заходу, розстрілювала російська артилерія і безпілотники.

Така ж історія розгорнулася і на головному напрямку наступу, на півдні, де новостворені і недосвідчені бригади, незважаючи на те, що були оснащені сучасним західним спорядженням, одразу ж зіткнулися з проблемами, зазначає “The Economist”.

“Спочатку я подумав, що щось не так з нашими командирами, тому змінив деяких з них. Потім я подумав, що, можливо, наші солдати не придатні для виконання завдань, і перевів солдатів у деяких бригадах”, – розповідає Залужний.

Коли ці зміни не принесли результату, головнокомандувач наказав своїм підлеглим знайти книгу, яку він колись бачив, будучи студентом військової академії в Україні. Вона називалася “Прорив укріпленої смуги”. Вона була опублікована в 1941 році радянським генерал-майором П. С. Смирновим, який аналізував битви Першої світової війни.

“І ще до того, як я прочитав її наполовину, я зрозумів, що це саме те місце, де ми знаходимося, тому що, як і тоді, рівень нашого технологічного розвитку сьогодні вводить в ступор як нас, так і наших ворогів”, – поділився Залужний.

Ця теза, за його словами, підтвердилася, коли він побував на лінії фронту в Авдіївці, де Росія нещодавно просунулася на кілька сотень метрів за кілька тижнів, перекинувши туди дві свої армії.

“На екранах наших моніторів того дня, коли я був там, ми бачили 140 російських машин, які згоріли у вогні протягом чотирьох годин після того, як потрапили в зону досяжності нашої артилерії”, – розповів генерал. Тих, хто втікав, переслідували FPV-дрони, дистанційно керовані і з вибуховими зарядами, які їхні оператори просто врізали у ворога.

Така ж картина розгортається, коли українські війська намагаються просунутися вперед.

Залужний описує поле бою, на якому сучасні сенсори можуть виявити будь-яку концентрацію сил, а сучасна високоточна зброя може її знищити.

“Простий факт полягає в тому, що ми бачимо все, що робить ворог, а він бачить все, що робимо ми. Для того, щоб вийти з цього глухого кута, нам потрібно щось нове, на кшталт пороху, який винайшли китайці і яким ми досі вбиваємо один одного”.

Read a more detailed new essay by General Zaluzhny on this topic.