"Як говорити з дітьми про війну?", - Вікторія Ратеєва

Пропонуємо кілька порад щодо того, як підійти до розмови з дитиною про війну.

Війна приносить в життя дітей втрату, невизначеність, активізує страх та тривогу. Діти втрачають звичну повсякденність та впорядкованість життя. Зазвичай відчуття безпеки та захищеності діти шукають у своїх батьків. Війна – це травматична подія для всіх. Особливо для дітей. Але дорослі можуть і повинні мінімізувати її вплив. Адже саме від поведінки дорослих, їх реакції залежить спокій дітей.

Як говорити з дітьми про війну, як допомогти їм зберегти психічне здоров’я, від кого і від чого воно залежить, розповідає практична психологиня Вікторія Ратєєва – фахівчиня з реінтеграції внутрішньо переміщених осіб та комбатантів, канд. педагогічних наук, психолог, викладач Сумського державного педагогічного університету.

Як говорити про війну

Дитячий мозок є дуже пластичним, який дуже багато чого сприймає та усвідомлює. Коли батьки можуть замовчувати якісь моменти, коли їм дуже складно в міжособистісних стосунках, дитина все це може сприймати на свій рахунок виходячи саме зі своїх вікових особливостей.

Тому дуже важливим для батьків є встановлення доброї комунікації з дітьми, щоб таке спілкування відбувалося вільно і без обмежень.

Потрібно враховувати вікові та індивідуальні особливості. Діти до 12 років залежать від авторитету батьків, чи наприклад бабусь і дідусів. І від цього залежить наскільки дитина може вільно спілкуватися на тему війни, про ті жахливі речі, які сьогодні відбуваються в країні. Задача батьків полягає в тому, щоб показати як правильно поводити себе, наприклад, під час повітряної тривоги або інших загроз.

Коли почалося російське вторгнення, більшість людей перебувала в гострій емоційній фазі, збуджені, щось робили, кудись бігли. Або навпаки, деякі люди завмирали, нічого не могли робити. Хоча в обох випадках психічні процеси продовжували працювати. І так працює психіка як у дітей, так і їх батьків.

Звичайно, є спокуса закритися і пережити все наодинці. Проте масштабні події, кризи, такі, як природні катастрофи, пандемія, війна, краще проживати разом, суспільно, тоді відчувається єднання з великою кількістю людей і ця синергія дійсно підтримує. Ви можете самі обирати, з ким ділитися почуттями, хто вам близький, до кого ви будете звертатися. Тут головне не ізолюватися, як би не хотілося. Це може бути певною пасткою.

В таких умовах ваша дитина може поводитися занадто активно, бути перезбудженою, нервовість у неї може просто зашкалювати. Вона може навіть когось ображати й бити, часто агресивно реагувати на зовнішні подразники. Задача батьків полягає в тому, щоб пояснити дитині причини таких вчинків, чому її тіло поводить себе саме так, розуміти зміст їх комунікацій. Які вони вибудовують наприклад зі слабшими дітьми, яких вони хочуть образити. У спілкуванні з батьками дитина так само може проявляти агресію. Коли батьки не в змозі пояснити своїй дитині що відбувається навколо, вона дійсно може стати фізично активною, і своїм тілом часом агресивно реагувати на ці подразники.

В цьому полягає задача батьків, або психологів, або інших дорослих, – пояснити, показати дитині що відбувається. І пояснити природу її агресивного, чи навпаки депресивного стану.

І тут нам допоможе пісочна терапія, ліпнина з глини, пластиліну, художнє малювання, заняття в арт-класах, навіть боксерська груша вдома для того, щоб часом виплеснути зайву енергію. Дитина повинна реагувати своїм тілом і емоціями. Так знімається напруга в тілі, щоб в подальшому вона не соматизувалася.

Найкращим способом ефективних комунікацій з дітьми – є ігрові вправи. Через гру діти проживають найбільш складні ситуації.

Через гру дитині найлегше пережити емоції, які потім можуть консервуватися в тілі. Коли є ознаки, що дитину щось налякало, вразило — з дошкільнятами і дітьми молодшого шкільного віку треба грати. Грати слід так, як дитина сама поведе, не потрібно нічого нав’язувати. Треба асистувати, супроводжувати в цьому процесі. Діти добре відновлюються саме через гру.

Це часто можна спостерігати і в дорослих, і в дітей, коли психіка не витримує і вся напруга перенаправляється в тіло. Потім суспільство стає свідком стрімкого збільшення інфарктів, серцево-судинних хвороб, захворюваності шлункового тракту та інших фізичних проблем

Для зменшення цих ризиків, для того щоб не відбувався процес соматизації в тілі, у своїх щоденних практиках потрібно дотримуватися простих речей.

Як мінімізувати негативний вплив психоемоційного стану на здоров’я дітей

Що для дитини є найбільш важливим?

По перше, це здоровий сон. Вночі зараз часто оголошуються повітряні тривоги, звук сирен повітряної тривоги стає, на жаль, звичним явищем. Але якщо у вас вдень є можливість годину поспати, закрити вікна від прямих сонячних променів, зробити затишну атмосферу в дитячій кімнаті, – зробіть це. Скористайтесь будь-якими можливостями, щоб ваша дитина мала спокійний і здоровий сон.

По друге, різні фізичні вправи і догляд за своїм тілом.

Сьогодні в практиках самодопомоги та відновлення використовуються дихальні вправи, які легко засвоїти і потім практикувати, наприклад практика “дихання по квадрату“. Така дихальна практика дозволяє швидко знімати напругу в тілі, яке стає спокійнішим, і людина через 3-5 хвилин вже зможе зібратися і виконувати необхідні дії, щоб забезпечувати безпеку собі, і своїм близьким.

По третє, дітям важливий власний безпечний простір. Багато хто з нас в дитинстві будували собі такі халабуди, щоб закритися від світу, створити маленький, але свій власний простір.

Сьогодні особливо корисно це робити в тих родинах, де всі живуть разом, вільних кімнат не вистачає, всі один одному заважають. То ж ви можете поставити дітям такі ігрові намети, хоча б на невеликий час, щоб вони там могли гратися, мати свої маленькі таємниці від дорослих. Це їх відволікає від зовнішнього тиску, заспокоює, і дає відчуття безпеки тут і зараз.

Важливими також є сімейні обов’язкові дії, ритуали, яких всі члени родини дотримуються, і які також скріплюють довіру і додають дитині впевненості. Ввечері можна почитати дітям казки. Сьогодні дуже багато виходить гарних українських збірників казок для дітей, тематичних історій, до того ж видавництва відкрили для безкоштовного завантаження свої електронні версії книг. І цей вибір на сьогодні величезний. Перегляд разом мультфільмів – просто ідеальна терапевтична сімейна дія. Окрема тема – це настільні ігри. Тут вже можна організовувати якісь внутрішні змагання, запрошувати сусідів, знайомих, друзів. В будь-якому разі, для вашої дитини найважливіше – це якість проведеного разом часу. Тому, що вся сім’я може знаходиться в одній кімнаті, але кожен у своєму телефоні. Це так не працює! І зовсім вже не створить вам атмосферу затишку і відчуття безпеки у вашої дитини. В іншому випадку, дитина переживатиме ці емоції сама. І тоді вже про фактор безпеки не йтиметься взагалі.

По четверте, у дітей може бути багато запитань стосовно смерті, щодо продовження війни і пошуку її причин, багато запитань, на які у вас може не бути відповідей. Проте важливо говорити з дитиною на її мові враховуючи її вік. Маленька дитина до 5 років може задати питання і через хвилину побігти гратися, а може ставити ті самі запитання знову і знову, ходячи по колу. Дорослим треба бути готовими щоразу терпляче відповідати на ці питання. Знову і знову казати, що з нами все буде добре, все буде гаразд, бо поруч є дорослі, а українська армія хоробро і професійно нас захищає.

Із 4–5 років діти можуть приходити з питаннями про війну, про насилля. Дітям такого віку важливо давати інформацію коротко. Відповідати саме на те питання, яке ставить дитина. Не підіймати тих аспектів, про які дитина не запитує.

Бути готовим, що коли в інформаційному полі тема існує — діти можуть прийти з питаннями. Важливо не відвертатися, не говорити “заспокойся“, а дати правдиву відповідь відповідно до віку.

Дітям підліткового віку потрібно пояснювати, що в країні йде війна, що до нас прийшли люди, які хочуть щоб ми жили так як вони. Але ми не хочемо бути на них схожими. Не хочемо. І є спеціально навчені дорослі – військові, які нас захищають. А ми охороняємо тебе як твої батьки. І будемо завжди про тебе піклуватися.

Коли діти молодшого віку запитують щодо солдат, які гинуть на війні, вони опосередковано питають: “Чи я в безпеці? Чи це може статися зі мною або моїми близькими?” Тоді доречно пояснити: “Солдати — люди, для яких це робота. Вони нас захищають. Поруч з ними є багато людей сміливих, відважних. Вони захищають також один одного, допомагають один одному“. Тобто дати відчуття згуртованості й спільноти. Це особливо важливо, коли серед близьких є люди, які беруть участь у бойових діях — треба дати розуміння, що він там не сам, поруч з ним є той, хто про нього може подбати. Такий образ є терапевтичним і підтримувальним для дітей будь-якого віку.

По п’яте, у сім’ї ми повинні дотримуватися певних правил, щоб бути готовим до загроз. Під час повітряної тривоги, коли звучить сирена, потрібно йти в укриття. Коли загрози збільшаться, у нас є також план на евакуацію. Речі вже приготовані, ми сідаємо в авто і добираємось до більш безпечного місця. Батьки повинні пояснювати дитині, що вона у своєму віці вже може зробити.

Нагадувати дитині, хто є поруч, до кого можна звернутися, коли потрібна підтримка. Проговорювати інформацію, яку дитина повинна знати відповідно до віку — номера телефонів, адресу, кого з дорослих і де можна знайти, якщо дитина опинилася сама.

Дошкільнятам і молодшим школярам важливо дати зрозуміти: “Я поруч з тобою. А ще поруч з тобою є…” – перерахувати тих близьких, які піклуються про дитину і до яких вона може звернутися. Показати, що війна – дійсно існує, але тут є твій великий, безпечний, спокійний дорослий.

Нині вся Україна зазнає атак ворожих російських військ. Тому важливо говорити, що ми знаємо, як убезпечити себе. Повторювати з дитиною, що треба робити, якщо ти чуєш сирену чи постріли, під час пожежі, чого робити не можна. Важливо, якщо є певний план дій як у дорослих, так і для вашої дитини.

Регулярні дистанційні комунікації з рідними людьми

Наголошу ще раз. Першим і найголовнішим завданням для батьків – потрібно створити відчуття безпеки для своїх дітей. Ми живемо в цифрову епоху, у всіх є смартфони зі встановленими месенджерами. Якщо ваша дитина зараз за кордоном, сформуйте звичку разом готувати сніданок, спілкуючись через Skype. Ввечері можете разом почитати і обмінятися враженнями від прожитого дня. Незважаючи на те, що членів родини можуть розділяти тисячі кілометрів, ви можете спілкуватися постійно в певний встановлений час і разом переживати емоції один одного. І це буде вашим сімейним ритуалом, навіть якщо ви на відстані. Батьки можуть і повинні створити такі онлайн зв’язки, і якість такого спілкування залежить тільки від них.

Тут саме стабільність створює відчуття безпеки: дитина готується до такого спілкування, збирає власні емоції, готує питання. Знов таки, – тут важлива якість такої розмови. Нехай це буде 20-30 хвилин, але це буде відверта і натхнена розмова перед сном, яка стане певним ритуалом. І яка робить дитину щасливою.

Діти із задоволенням діляться тим, що вони відчувають, що вони планують робити в наступні дні, з ким вони дружать і що дізналися нового в незнайомому для себе середовищі. Це цілий світ, і в онлайн він навіть сприймається сам по собі як гра, в яку вони із задоволенням грають з батьками.

Діти вам надсилають свої фото, малюнки, роздуми. Ви зі свого боку також на це реагуєте. Формується певний таймлайн, або історія спілкування у вигляді щоденника, який дитина може перечитувати, робити помітки, повертатися за необхідності до вже пережитого. Це підтримуючі фактори, коли перед дитиною ціла історія ваших з нею повідомлень. І коли ви не можете підключитись з якихось причин, вона може переглянути раніше написані поради чи подивитися від вас відео. Це важливо, це варто практикувати постійно. Тому що це і є піклування про вашу дитину, яке працює навіть на таких відстанях.

Кожен із нас повинен мати можливість планувати своє життя, мати можливість мріяти, зустрічатися з близькими, мати можливості вибудувати повноцінні якісні комунікації, щоб ваші діти успішно навчалися в школах тих країн, в яких вони зараз вимушено перебувають, адаптуватися до ситуації війни – щоб власне, особисте життя продовжувалося. І сформувати власне ставлення до всіх подій, які зараз відбуваються в країні.

Що робити батькам, щоб уберегти дитину від психологічної травми через війну

Тут можна дати батькам низку порад і простих ігор-вправ:

Основне, як ми вже казали на початку, – стежити за своїм станом. Чи відчуваєте ви самі свою безпеку? Або ж турбуєтеся через новини, події та очікування чогось поганого. Зменшіть негативний вплив на себе. Працюйте зі своїми думками. Діти відчувають нашу тривогу, хвилювання, страх і розуміють, що довкола небезпечно.
Грайте з дітьми в хованки, дозволяйте будувати укриття та халабуди, таким чином діти обіграють своє безпечне місце.
Малюйте, розфарбовуйте будиночки та робіть орігамі-будиночки. Створюйте затишні місця для ляльок.
Безумовно приймайте дитину “і в радості та в горі” – і з хорошими результатами і не дуже, безпека має ґрунтуватися на стабільності.
Обіймайте дитину не менше семи разів на день.
Перед сном поговоріть про секрети разом. Діти це люблять.
Наш мозок так влаштований, що він фіксує та запам’ятовує погане, тому дуже важливо спеціально фіксувати свою увагу на доброму. Коли йдете разом, захоплюйтеся квіткою, всім примітним, що потрапило в поле вашого зору. Мрійте.
Наприкінці дня пограйте у гру, що хорошого в мене було за день. Хто більше подій назве.
Перегляньте разом з дитиною різні фото, малюнки в інтернеті попросіть вибрати те зображення, яке асоціюється у неї з безпечним простором, там, де їй було б добре. Поставте його на заставку комп’ютера, телефона, роздрукуйте та прикріпіть на холодильник.
Можна намалювати місце, де дитині буде затишно та спокійно.
Підберіть разом з дитиною музику, яка асоціюється у неї зі спокоєм та безпекою та слухайте її.
Попросіть обрати колір який асоціюється із безпекою та нехай замалює повністю лист А4. Залиште на видному місці.

Але головна рекомендація на всі часи і особливо під час війни: частіше обіймайте дітей, рідних, говоріть частіше один одному гарні слова.

Спеціальний методичний посібник був підготовлений у листопаді 2022 року канд. педагогічних наук, практичним психологом Вікторією Ратєєвою в рамках проєкту “Психо-соціальна допомога внутрішньо переміщеним особам (ВПО) та іншим постраждалим внаслідок війни у Сумської області“, який реалізує громадська організація “Клуб ШАНС” (м.Суми) у 2022-2023 роках.

Видання буде корисним освітянам, соціальним працівникам та соціальним педагогам, спортивним тренерам, іншим фахівцям, залученим до роботи з дітьми.

Зміст цього посібника належить виключно до відповідальності громадської організації “Клуб ШАНС” і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу, Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ) і Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ).

Ця підтримка є частиною зусиль, спрямованих на допомогу партнерським громадам України у розміщені ВПО та піклуванні про цих людей, яка здійснюється в рамках проєкту “Програма ЄС Міцні Регіони – Спеціальна програма підтримки України”, що співфінансується Європейським Союзом та Федеральним міністерством економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ) та реалізується GIZ Ukraine.

Навчальний посібник: “Як говорити з дітьми про війну. Ефективні комунікації”