Розвідників колишніх не буває

Як цікаво:

Виток даних «Росстату» показав, що брат Подоляка Володимир, грушнік із Москви, не просто “недавно помер”, як стверджувалося рік тому, а воював проти України і був ліквідований ЗСУ. 

Як повідомляють Killed in Ukraine, Подоляк помер 19 травня 2024 року в окупованій Кирилівці Запорізької області. Причина — внутрішньочерепна травма, а в документах вона пов’язана з «невизначеними воєнними діями».

Михайло Подоляк у коментарі hromadske вже відповів, що не має ніяких даних щодо смерті брата: «Ми взагалі не спілкувались десятки років. Ніяких комунікацій у будь-якому вигляді — ні напряму, ні через посередників, ні через родичів. Ніколи не мав нічого спільного з ним чи його родиною».

От тільки стоп…

В 2021 році Міша казав іншу версію.

– Ваш рідний брат – Володимир Подоляк – є громадянином РФ і є інформація, що він чи то проходить, чи то проходив службу в російській розвідці. Це так?

– Він наразі – вже давно звичайний військовий пенсіонер. Ще за Радянського Союзу туди виїхав. Десь в 1986 чи 1987 році.

– Як-то кажуть, «розвідників колишніх не буває». Ви з ним часто спілкуєтесь?

– Будь-ласка, не треба жити стереотипами. А щодо спілкування… По-перше, зараз його практично нема. Тобто на день народження можу подзвонити і все. І цьому є багато світоглядних і організаційних причин. По-друге, не бачу жодного сенсу відмовлятись від сім’ї, навіть якщо ідеологічно ми категорично різні. І навіть якщо я категорично проти будь-якої ворожої для моєї країни ідеології, тим більше сучасної російської.

В цьому коментарі для ЗМІ ми бачимо від Подоляка одразу кілька речей, які підтверджують, що він брехав.

По-перше, він каже, що не “спілкується зовсім”, “десятки років”, а в 2021 суперечить собі, бо визнавав, що “спілкується кожен рік на день народження”. 

То “спілкуємся кожен рік” чи “не спілкуємося десятки років взагалі”? Поясни, Михайло. 

По-друге, попри твердження, що з братом він не спілкується і нічого про нього не знає, тим не менше, він роботу брата вигороджує – “брат не працює на розвідку, я вас умоляю, не живіть стереотипами”.

Ну і по-третє, найголовніше: а ти ж кажеш, що не знаєш про свого брата нічого, – так, а тоді звідки знаєш, що він не служить в російській розвідці ? 

Тобто тіп в одному реченні каже, що не знає що брат в нього взагалі був, а в іншому – вже точно знає, ким брат не був. Знаю, каже, найголовніше, що вам треба: брат-ватник не працює на російську розвідку. )

…А проміж рядків Подоляк визнає, що під час цього “відсутнього” спілкування бачив агресивно-ватні погляди братішки-ГРУшніка. 

Радник президента забріхується у кожній фазі, а СБУ і вухом не веде. Генерали СБУ мають важливіші справи: кришують наркобариг.

Окреме цікаве питання: а чому рік тому, коли стала відома інформація, що “старший брат подоляка помер у Москві”, радник офісу президента публічно не назвав причину смерті брата? Звучало просто: брат помер. Ну може від старості помер, від хвороби там, звичайний пенсіонер…

Але чи можна собі уявити, щоб розмовляючи зі своєю мамою на день народження чи зі спільними родичами, подоляк сам не спитав чи йому самі не сказали – “загинув”, а не “помер”? 

Хорошеньке дєльце: голову знесло шматком заліза на війні. Невеликі проблеми зі здоров’ям. Помер. А вони отак розмовляють з Мішою, і не згадують, що брат-то не від старості помер.

Звісно в це повірити неможливо. Подоляк мав знати, як саме брат загинув. 

То чому тоді подоляк минулого року, спростовуючи зв’язки з загиблим братом-грушніком, сам не уточнив, що його брат не “помер”? Йому кажуть журналісти: ваш брат помер. А він мовчить як партизан, не поправляє: “на жаль мій брат загинув на війні проти України, мені соромно за це”.

Такого уточнення вимагає елементарна чесність чиновника під час війни. 

Але він навпаки продовжує піднімати на сміх, коли його питали про можливі зв’язки його брата з російськими спецслужбами. 

Я думаю, саме ось ці дрібниці і палять нашого Кіма Філбі.

Що він приховує?

Кирилівка розташована на узбережжі Азовського моря в Запорізькій області і до повномасштабного вторгнення була відомим українським курортним селищем.

Але під час вторгнення російські окупаційні війська швидко перетворили численні цивільні бази відпочинку, пансіонати та готелі (зокрема на косах Пересип та Федотова) на військові об’єкти, часто бази російського командування. 

Наприклад 11 липня 2023 року Україна завдала ракетного удару по окупованому Бердянську, по готелю «Дюна», де розміщувався запасний командний пункт 58-ї армії. Там був знищений генерал-лейтенант Олег Цоков, заступник командувача Південного військового округу РФ.

Що міг робити його брат в тих тилових районах, де сидить російське командування?

Але відомих наших ударів саме по Кирівці в ті дні немає.

Та й полковники ГРУ не ходять у штурми, щоб йому голову снарядом знесло. Грушник з освітою “Військова академія ГРУ” це стратегічний рівень управління – рівень керівництва розвідувального управління дивізії, як мінімум. А швидше – загальновійськової армії. Менш вірогідно, що він там в 60 років повзав по-пластунськи і налагоджував роботу якогось підрозділу спецназу чи бплашників.

 Тобто братєльнік подоляка 19 травня 2024 року в Кирилівці або пав в бою з алеоголізмом глибоко в тилу російських військ, або Кирилівка в якості місця загибелі вказана для маскування. Це все може бути прикриттям якогось більш жирного влучання ЗСУ.

І дійсно, в ті дні, коли був ліквідований брат Подоляка, українська розвідка систематично полювала на органи управління російського угруповання і штаби найвищого рівня.

15 травня – ракетний удар атакмсами по аеродрому Бельбек.

16 травня – ГШ повідомляв про удар по скупченню військ і пункту управління ворога в с. Любимівка Запорізької області.

17 травня – масштабна операція ГУР + СБУ: БПЛА і морські дрони атакували Севастополь (кораблі ЧФ Рф), Новоросійськ (удари в районі порту, нафтобази та мазутного терміналу), Туапсе (нафтову інфраструктуру).

18 травня українські сили уразили пункт управління БпЛА російської армії в районі Кам’янського Запорізької області.

19 травня – дата смерті Подоляка: про Кирилівку нічого нема, зате масштабний ракетний удар по Криму, ураження «Циклона» та інших військових об’єктів. 

Але заднім числом могла бути вказана і дата смерті.

І тут найбільш цікаво, що 20 травня 2024 року, на наступний день після записаної смерті подоляка, ЗСУ завдали ракетного удару по комплексу колишньої Луганської академії внутрішніх справ у Луганську. Там розташовувався командний пункт угруповання військ «Юг», на момент удару там проходила нарада. Називалася цифра 13 загиблих і 26 поранених. Повідомлялося про можливе поранення цілого в.о. командувача всього Південного воєнного округу Анашкіна.

Чи міг випускник академії ГРУ, офіцер стратегічного рівня, бути знищений в штабі фронту? Спокійно. А щоб приховати це, записали інше місце і на день ранішу дату. 

Тому радник Зеленського і прикидається дурником, типу знать не знаю ні про якого брата. Бо вірогідно брат його був не пенсіонером, а високопоставленим розвідником на українському напрямку. Дуже вірогідно, навіть стратегічного рівня з власною агентурою і резидентами під прикриттям в нашому тилу.

І коли Єрмак з Подоляком в 2023 посилали Безуглу фотографувати нашу замасковану техніку на напрямах контрнаступу і викладати це в facebook, то не обов’язково подоляку спілкуватися зі своїм братом по телефону напряму, щоб передати донесення. Можна зробити так, що брат потрібну інформацію зрозуміє і так. 

Насправді сам Михайло Подоляк був закинутий в Україну і легалізований за незрозумілих обставин.

Ще в часи роботи в Білорусі, до своєї висадки з парашутом, в лижах і ушанці в Україні, Штірліц уже працював в інтересах росії. Вказується ніби він в Білорусі був “опозиційним журналістом” і через це побив горшки з Лукашенко. Але насправді був він проросійським пропагандистом. Він строчив статті, що Лукашенко «гальмує розвиток російсько-білоруського економічного співробітництва». Саме на цій темі журналіст і був “депортований” з Білорусі в Україну. 

Депортація (інфільтрація) в Україну проросійського пропагандиста відбулася прямо напередодні президентських виборів 2004. В цей період російська розвідка саме посилювала кадровий потенціал проросійських сил в Україні. І такий цінний проросійський кадр одразу якимось чином потрапляє в “Українську газету”, та не абиким, а цілим головним редактором. Цей період 2004-2005 незрозумілий – яким саме чином якийсь білоруський недожурналіст миттєво злетів в Україні? Чим він був таким цінним проросійським силам?

Далі в “Українській газеті” Подоляк робить собі ім’я на статті про отруєння Ющенка: “Таємна вечеря”. Саме Подоляк тоді прикладає зусилля, щоб замаскувати російський слід в отруєнні Ющенка і запускає версію про найближчих соратників. В його версії отруїли Ющенка Жванія і Червоненко, а зробили все на замовлення Бориса Березовського – …ворога Путіна. 

Весь цей час десь в ГРУ тихенько працює старший любімий братік, як раз в розквіті сил. А самого Мішу невідома могутня рука швидко рухає нагору. В 2010 році неймовірна кар’єра у такого таланта: він вже в числі обраних журналістів розігрує “вільну пресу” на зустрічі з Януковичем, на кадрах, коли той стрибає по пенькам в Межигір’ї. 

А в 2019 році коли сівкович, клюєв і російська розвідка “напихували своїх людей” в команду Зеленського, біля Зеленського з’являється Подоляк. 

Все найближче оточення Зеленського це люди за одне рукостискання від російських спецслужб. 

Єрмак – син ГРУшніка. Доповідь про його зв’язки з РФ наша розвідка поклала на стіл Зеленському ще в 2019 році. 

Татаров – працівник адвокатського бюро зрадника Портнова. Обидва до 2019 року неодноразово відвідували Росію.

Марія Левченко і її чоловік-громадянин РФ, помічник депутата Госдуми О.Гогілашвілі – керівники українською філією “ЦЕНТРУ ЗДОРОВОЇ МОЛОДІ РОСІЇ” – організації прикриття ФСБ. 

Арестович – євразієць, що потім зробив камінаут і поніс проросійську пропаганду. 

Ну і “журналіст” Подоляк.

Доволі не складно встановити, що брат російського грушника радив зеленському перед вторгненням щодо нападу Росії.

28 січня 2022:

«Постійні та надзвичайно емоційні повідомлення у ЗМІ про те, що завтра, або післязавтра, або післязавтра почнеться велика війна, створюють економічні ризики», – сказав Михайло Подоляк, радник керівника адміністрації президента.

«Ці спекуляції чинять тиск на інвесторів, кредиторів та пересічних людей. А це погіршує інші економічні показники».

А уже після вторгнення Зеленський казав, що “не готувалися, щоб не втратити 7 млрд через паніку”. 

Бачимо, хто вклав йому ці меседжі в дурну голову.

6 лютого 22-го року Подоляк переконує, що накопичення російських військ біля кордонів України – це “нормальна ситуація” і це просто “психологічний тиск”, який Росія чинить для переговорів. І типу нічого дивного для нашої розвідки в цьому немає.

Взагалі, Подоляк доволі грамотно грав на комплексах Зеленського.

Всі знали, яке для Зеленського важливе питання особистого образу лідера, комплекси того, що його вважають сцикуном. І подоляк подає можливе вторгнення так, ніби Зеленського “беруть на понт”, “очікують, що він злякається”. А нормальна для будь-якого керівника реакція у вигляді підготовки до відсічі це ж “нонсенс”, цим ти і підтвердиш, що вони праві, що ти задригався.

От звідти і демонстративно розслаблена (неадекватна) поведінка Зеленського, яка здавалася йому “проявом сили”.

І 13 лютого подоляк як раз і каже, що “закриття повітряного простору – це нонсенс”, “сама Україна не бачить сенсу закривати небо” і “це схоже на часткову блокаду”.

Телеканал CNN з посиланням на високопоставленого українського чиновника повідомив, що Байден у розмові із Зеленським нібито заявив, що «російське вторгнення практично неминуче станеться».

 Подоляк у коментарі ліга.нет спростував повідомлення американського телеканалу: «Анонімні джерела в абсолютній більшості випадків – просто чиїсь банальні вигадки замість реальних новин. Так і цього разу».

При цьому, ми вже знаємо зараз, що на цю мить глава ЦРУ Вільям бернс уже точно повідомив Зеленського про напад, в тому числі кидок орків на аеродром Гостомель.

Тобто воно ще й брехало прямо.

А в перші дні нападу подоляк вже наводить ракетні удари Росії – разом з арахамією викладає фотографію з сотнями новобранців на яворівському полігоні. 

І в березі 2022 року антикризовий менеджер виринає уже активним членом української делегації. І завершує прекрасну роботу нових ліц парафованою капітуляцією України на переговорах у Стамбулі.

Тобто Зеленський послав відстоювати позицію України людину, у якої брат – топ-розвідник ворога. 

Я не знаю, навіщо хтось там ліквідовував Кірєєва в делегації. Але ясно чому Буданов засилав шпигунів в нашу ж делегацію, наче це вже була не наша делегація, а делегація ворога. 

 – «Не знаю щодо КДБ, ФСБ і так далі, звичайно ж ні. Якщо людині 60 років, мені 51, я маю нести відповідальність за інших людей?» – заявив Михайло Подоляк, коли його стали про брата.

Та ти за себе неси відповідальність. Чому твій брат виглядає меншим грушніком ніж ти сам?

– “Нікоково отношенія мой брат к ФСБ-КГБ конєшно нє імєєт, людям надо пєрєпровєрять інформацию”. 

Зверніть увагу, як антикризовий менеджер тут формулює фразу: КГБ-ФСБ скороговоркою через кому, а на ГРУ – обриває себе. Наче забув про таку спецслужбу. Немає її. Одразу в двох цитатах щось йому вперто заважає згадати цю конкретну спецслужбу – ту, де служить брат, і можливо, він сам.

Якщо хтось виглядає як качка, крякає як качка і ходить як качка, то він і є підсадна качка.