Олександр Лінчевський про “дорожню карту” реформи охорони здоров’я

2 червня 2017 року у Сумах відбувся Міжрегіональний форум на тему: “Дорожня карта” реформи охорони здоров’я в Україні за участю представників міст, об’єднаних громад, медичних закладів Сумської, Полтавської, Харківської та Чернігівської областей.

Основні питання форуму — нова система охорони здоров’я та законопроекти, які змінять шляхи її фінансування, програма “Доступні ліки”, формування госпітальних округів у регіональному контексті, онлайн-медицина та Wiki Liky — як платформа аналізу закупівель медикаментів.

Олександр Лінчевський, заступник міністра охорони здоров’я України наголосив, що в реформі медицини є ті сім складових, які можна відчути вже сьогодні. Перша — це принцип “гроші за пацієнтом”.

“Якщо ти уважний лікар, то твоя зарплата становить 3 200 грн, якщо ти не дуже уважний лікар — у тебе 3 200 грн. Ти працюєш удень і вночі — у тебе 3 200, у тебе під кабінетом черга, а ти на обіді — у тебе все одно заробітна плата 3 200 грн. Те саме стосується й лікарень: є навантажені медзаклади, де люди лежать в коридорах, і є абсолютно пусте відділення. Їх фінансування однакове. Система фінансування та стосунків “пацієнта-лікаря”, “лікаря-лікарні” змінюється, і ми починаємо платити за послугу, за зроблене, за роботу”, – говорить заступник міністра охорони здоров’я України.

Друга складова — закупівлі через міжнародні організації. На сьогодні усі централізовані закупівлі відбуваються через ООН, ЮНІСЕФ, “Crown Agents”, тож держава має колосальну економію. Третя складова – “Доступні ліки”, проте українці, за словами Олександра, все одно нарікають, мовляв, то до аптеки далеко, то потрібних ліків у списку немає.

“Уперше в такому маштабі ми маємо програму по забезпеченню кожного українця базовими препаратами від найважливіших соціальних захворювань: астми, серцево-судинних та діабету. Гарантовано,що на сьогодні кожен пацієнт отримає препарат безкоштовно. Але цього мало, і ми впроваджуємо міжнародні протоколи лікування. Про що йдеться: українці хворіють і помирають від тих самих хвороб, на які хворіють та помирають в Європі. Але якщо ви візьмете ТОП-10 препаратів, які призначаються в Україні, і ТОП-10 європейських, то не буде співпадіння по жодному з них”, – стверджує Олександр Лінчевський.

Зокрема, користуватися міжнародними протоколами лікування дозволено наказом від 28 квітня. Тобто те, чим лікується американець вже дозволено для лікування українцям. Окрім цього, Олександр Лінчевський наголосив, що в регіонах має бути більше машин швидкої допомоги та значно пришвидшитись їх приїзд до пацієнта. Світовий стандарт — вісім хвилин. Усе, що довше восьми хвилин мінімалізує результат допомоги.

Більше того, заступник міністра охорони здоров’я говорить, що реформа охорони здоров’я змінить і систему вступу до медичних ВНЗ. Так, наприклад, уже встановлено мінімальний прохідний бал на ЗНО для вступу у виші на медичні спеціальності. Тепер поріг становитиме 150 балів. Якщо абітурієнт не набрав 150 з трьох предметів — він не може вчитися на лікаря. Друга річ — широкий конкурс. Існує електронна система, яка буде розприділяти обсяг державного замовлення в залежності від того, куди піде вчитися абітурієнт з вищім балом. Від наступної вступної кампанії університети боряться за кращих студентів.

У свою чергу, радник в.о. Міністра охорони здоров’я України Юрій Джигир розповів про законопроекти, які змінять систему фінансування охорони здоров’я України.

“Переходячи до законопроектів, то хочеться сказати, що вести справи так, як ми вели їх раніше — це не варіант. Друге, це те, що найчастіше викликає роздратування в аудиторії — це тренд державних видатків на охорону здоров’я на душу населення в Україні. У доларах, скорегованих на інфляцію графік експоненційний. Ми можемо вести переговори про додаткові асигнування, показавши якісь зміни в правилах гри, та те, що система буде працювати по-іншому”.

Високопадовець виокремив системні вади, невирішивши які Україна не зможе рухатися далі. Перша вада — це кошторисне фінансування. Більшість країн від кошторисного фінансування давно відмовились, адже воно не дає ефективності та часто дає негативні стимули до нарощування показників мережі. У будь-який спосіб від цього потрібно відходити. Друга системна вада — роздробленість медичних бюджетів.

“Ми дробимо медичну субвенцію на надто маленькі кишеньки. Це означає, що кожен рік зібравши кошти, ми роздроблюємо їх на різні “кишеньки”, і починається “рулетка”. І з початком бюджетного року кожен міський голова починає тягнути лотарейні квитки. Один міський голова витягує щастливий квиток, та отримує рівень захворюваності нижче ніж в інших регіонах країни, інший мер отримує рівень захворюваності населння вище — а грошей йому дадуть як і тим, у кого рівень захворюваності середній. Простіше кажчу, отриманих грошей йому не вистачить, а там реальні хворі”, – говорить Юрій Джигир.

Представники Сумщини стверджують, що про зміни та реформи можна говорити лише після обладнання матеріально-технічної бази медзакладів.

“Зміни можна проводити тільки давши під це ресурс. Нам не потрібні гроші, нам потрібне обладнання. Якщо насьогодні Міністерство працює з міжнародними фінансовими донорами, і вони закуплять для всієї України це обладнання — це буде перший конкретний крок в цій реформі. Допоки цього не буде, ми можемо довго говорити, але результату з цого буде нуль. Тому, я думаю, що якщо реформа відтермінується ще на пів року, то є час, аби налагодити матеріально-технічний процес, і лише потім запустити процес”, – говорить Сергій Бутенко, начальник департаменту охорони здоров’я Сумської області.

Нагальним стало й питання про госпітальні округи в Сумській області. Скільки їх має бути — близько чотирьох, як це бачать експерти з МОЗ, чи шість, як пропонували Сумські посадовці на форумі.