If Russia Wins: A Scenario

Британське видання The Economist проаналізувало книжку німецького політолога Карла Масали “If Russia Wins: A Scenario”. Це – бестселер, що описує похмурі наслідки перемоги руське в Україні.

Carlo Masala, професор Мюнхенського університету Бундесверу (https://www.unibw.de/…/gen…/welcome-prof-dr-carlo-masala), деталізує сценарій, у якому росія після України перемикає увагу на країни Балтії, випробовуючи рішучість НАТО.

Гіпотетичний сценарій

Один з гіпотетичних сценаріїв війни, про який міркує Масала, розгортається у березні 2028 року. Дві російські бригади вриваються у Нарву, третє за величиною місто Естонії з населенням 57 000 людей на кордоні з Росією.

Масала зазначає, що 88% жителів міста є російськомовними, і припускає, що їм можуть контрабандною передати стрілецьку зброю та кулемети.

Одночасно російські солдати, переодягнені в туристів, вирушають на пором, щоб захопити естонський прибережний острів Гіюмаа. Так розпочнеться напад на три балтійські держави, кожна з яких є членом НАТО.

У гіпотетичній версії подій автора минуло вже три роки з того часу, як Україна, під тиском Китаю та Сполучених Штатів, підписала капітуляцію перед Росією.

Україна відмовилася від понад 20% своєї території, погодилася на постійний нейтралітет (без членства в НАТО) та миротворчі війська з багатьох країн, у тому числі Китаю.

Переведення всіх російськомовних регіонів, які Росія називає “ближнім зарубіжжям”, під контроль Москви імітує довоєнне поглинання Гітлером німецькомовного населення в Австрії, Судетах та Данцигу, вважає Масала.

Після перемоги над Україною Путін йде у відставку. Його обраного 47-річного наступника на Заході вітають як “нового Горбачова”, що позбавляє Захід потреби захищати країни Балтії.

Щоб показати Заходу свою нездатність діяти, новий президент Росії імітує гітлерівську “ремілітаризацію Рейнської області”.

У березні 1936 року 30 тисяч німецьких військових пройшли мостами через Рейн, щоб анулювати демілітаризацію, яку Німеччина ухвалила в 1919 році. Німеччина в 1936 році стверджувала, що вона не має агресивних намірів щодо сусідніх країн, і Франція та Британія не відреагували на події в Рейнській області.

Далі, уявляє Масала, російські оперативники організовують потік мігрантів, які спричинюють кризу та відволікають європейців. Тим часом Китай, спільник Росії, влаштовує невеликий конфлікт з союзником США, Філіппінами, будучи впевненим, що Америка не ризикуватиме через це війною з Китаєм.

Росія також впевнена, що Америка не ризикуватиме війною через напад на естонське прикордонне місто, припускає автор книги.

Хоча є підозріле вбивство (ракетою класу “земля-повітря”) генерального директора провідного німецького виробника броньованої військової техніки. А також підозрілі вибухи в порту, де базуються британські атомні підводні човни.

НАТО збирається на засідання, але деякі країни-члени вагаються. Вони кажуть, що поведінка Росії є осудною, але врахуйте “історичний контекст”. Хіба незалежність балтійських країн не є “штучною конструкцією”, уявляє реакцію Альянсу автор книги.

Президент США виступає проти відповіді НАТО, а альянс не може діяти без розвідувальних та транспортних можливостей США.

Франція та Німеччина, з піднесенням ультраправих популістських партій, також неохоче ставляться до цього. Отже, ядерний арсенал Росії стримує відповідь на регіональну ескалацію – захоплення невеликого естонського міста.

Автор колонки у Washington Post пропонує повернутися до питання, яке ставить Масала: що, якщо у разі перемоги Росії в Україні це стане лише початком.

Чи це також початок ослаблення Сполучених Штатів, запитує автор колонки. Путін пройшовся червоною доріжкою Дональда Трампа на Алясці, а потім не зробив жодних кроків щодо перемирʼя в Україні. Попри погрози Трампа “дуже серйозними наслідками” для Москви, Путін лише посилив атаки на Україну.

Добре усвідомлюючи вагання Заходу, Путін, ймовірно, передбачав реакцію, яку викличе новий виток агресії – Трамп лише сказав: “Мені це не подобається”.