Як відбити спроби вкрасти українську історію і приписати Русь вікінгам?

Дуже просто.

Норвегія та Швеція 830х років це роздроблена територія.

Королівств як таких не існувало. Це десятки дрібних територіальних утворень (фюльке), де влада належала місцевим вождям — хевдінгам та конунгам.

В фантазіях норманістів вікінги принесли державність русам, але зробили це до того, як організували її собі.

Реальність: жоден з конунгів вікінгів не мав ні війська, ні державного апарату здійснити надскладну логістичну операцію рівня “слов’янський експорт (полюддя) в Візантію і Персію”, про яку пише Ібн-Хордадбех, чи “похід 860 року на Константинополь”.

——–

Україна в 8-10 ст це сотні укріплених городищ.

Відкриваємо праці М.П. Кучери по систематизації давньоруських городищ на території України і бачимо сотні укріплених пунктів з цитаделлю і прилеглим поселенням.

У вікінгів лише хутори, села, іноді довгі будинки барачного типу.

І пару городищ типу Рібе, Бірка, Хедебю, порахувати які можна на пальцях.

*Всі оті кільцеві фортеці вікінгів типу Треллеборг – це значно пізніше – друга половина 10 ст.

Археологія ставить просте зустрічне питання: чому у самих вікінгів у 850–900 роках немає й близько рівня державного будівництва укріплень, який є в Україні?

Мешканці скандинавських країн не могли зрівнятися за воєнним досвідом зі слов’янами.

По суті весь воєнний досвід вікінгів у 9 ст – піратські набіги на узбережжя сусідів. Напад трьох драккарів на англосаксонський монастир святого Кутберта.

Все.

Так, облога Парижа масштабніша, але тактично це теж піратський рейд.

Слов’яни території України це войовниче суспільство з величезним за розмахом і багатогранним за тактикою досвідом війн.

Мешканці України:

1) вели війни з чисельними ордами кочовиків Степу,

2) одночасно самі здійснювали далекі воєнні походи на розвинуті імперії (як от рейди на Візантію).

3) організовували торгівельні експедиції аж до Багдаду (на шляху треба уміти відбитися).

4) мали століття досвіду колонізації, заселення і розвитку нових земель (територіально – половина Європи).

І це досвід не десятків років. Це досвід століть.

Вікінги і близько з цим не стоять. За розмахом і різноманітністю порівняно з цим вікінги це пісочниця.

——

Воєнний потенціал.

Вся “Велика язичницька армія” вікінгів під час завоювання Англії в 9 ст. – декілька тисяч воїнів.

Вирішальна битва при Едінгтоні (878 року). Сили сторін:

Альфред – 2000–6000 чол, данці – 4000.

Похід Русі на Царгород (на 18 років раніше):

200-350 лодій (по 50 чоловік) – 10000-15000.

Це не те, що різні вагові категорії, це різні ліги.

——

Є приклади в історії, коли вікінги когось завоювали.

Після цього залишаються сліди в землі.

Британія. IX–X ст. Період завоювання вікінгами.

Якщо рахувати всі категорії предметів (монети, дрібні предмети, зброю), кількість знайдених скандинавських артефактів IX–X ст. — понад 20 000.

Україна того ж періоду.

Вся археологія вікінгів – 300 речей. Не тисяч. Штук.

Каталог “Скандинавские древности Южной Руси” Андрощука і Зоценко – 300 од.

При чому фанати вікінгів часто натягують сову на глобус і записують в “речі вікінгів” все підряд, а в докази “норманського завоювання” речі із 12 ст.

На ділі абсолютна більшість скандинавських предметів в українській археології навіть з тих 300 шт не відносяться до періоду 9 століття. Скандинавських речей саме 9 століття взагалі можна порахувати на пальцях рук.

Зла тьотка Археологія вперто спростовує норманізм в Україні.

——-

За відсутністю доказів в землі, норманісти завзято копають міфічне рюрикове городище і Шестовицю. Договорилися до того, що Рюріково Городіщє це “потужна фортеця”. Це Рюріково Городіщє гіпнотизує вчоних. Заполоняє їх увагу.

Але якщо читати археологічні роботи про “потужне” рюріково городіще, то виявиться, що там потужий 1га площі.

Риболовецька стоянка скандинавів, без серйозних оборонних споруд з 2-3 житловими приміщеннями. Цю хіжину дяді тома може називати “потужною фортецею” лише сильно романтизована свідомість фанатів тора і одіна.

Як же тоді називати сотні городищ по Україні в ті ж часи таких же за розміром, а часто більших в десятки разів? Русь тоді взагалі країна-монстр, країна мега-потужних фортець.

Ну і так: скандинавських РЕЧЕЙ менше ніж слов’янських ГОРОДИЩ.

Це ще один прикол.

——-

Народна пам’ять.

Пам’ять про облогу Парижа вікінгами збереглася в скандинавських сагах. Більшість істориків вважають, що Рагнар Лодброк має історичний прообраз ватажка вікінгів Регінхера. У скандинавські саги ввійшли великі походи, експедиції, події (Англія, Ірландія, Рагнар, завоювання Данелагу, подорожі на Русь на службу до князів).

Скандинавські саги знають Константинополь.

Гаральд Суворий десятки сторінок пригод має в Міклагарді, Боллі Болласон служить в варязькій гвардії, повертається додому багатющий і стає зразком успіху, Еймунд іде на Русь і служить Ярославу. Майже літературний штамп, як скандинав їде на Русь чи в Константинополь і повертається багатим.

Скандинавська традиція прекрасно знає всю цю географію.

А от пам’яті про такий величний похід шведорусів на Константинополь у 860 році в скандинавів не існує.

Жодної саги, як “Колись наш великий конунг привів 200 кораблів і обложив Міклагард”.

Дивина.

Легенди про напади на Париж є.

Пам’ять про Міклагард (Константинополь) є.

Про похід нема.

Норманісти з 18 ст намагаються Аскольду приліпити германську етимологію. Він у них якийсь Хьоскульдр. Але жодне скандинавське джерело не каже про вікінга Hǫskuldr-а, який повів вікінгів на Константинополь. Немає навіть Аскульдра, який хоча б просто став начальством у Києві.

Такий облом.

———

Всі ці розказні про мега-розвинутих варягів – це просто звичайний гіпноз від незнання наукових фактів.

В дійсності вікінги були бездержавними мало-культурними дикунами, які розтринькали власний потенціал на військовому найманстві сусідніх королів. Так було і у нас, коли вони служили нашим князям гарматним м’ясом.

——-

Чому навіть науковці, розумні люди, досі загіпнотизовані “перевагою вікінгів”?

Головні причини дві:

1) інерція і патерналізм (схиляння перед авторитами минулого), небажання переосмислити факти.

2) шведські гранти.

Реально, перевіряйте будь-якого українського норманіста: обов’язково знайдете стажування десь в північноєвропейському університеті, спільні дослідження, участь у грантових програмах на проповідування цієї маячні.

Мова йде про банальний підкуп наших вчених. Науки там немає.