Розселення слов’ян почалося з України

На нашій стороні археологія, лінгвістика, писемні джерела і інші науки. Ті ж антропологи давно переміряли всі черепи циркулем і довели, що мешканець території України за останні 2000 років не змінився (напр. читаємо роботи доктора історичних наук, професора С. Сегеди). Тобто ми маємо всі докази, щоб стверджувати, що це були не просто “народи з території України”, а “предки українців”.

Або “прадавні українці”, праукраїнці. Як кому подобається.

Нове дослідження міжнародної групи науковців: Ancient DNA connects large-scale migration with the spread of Slavs | Nature.

*Лише буквально місяць тому казав: нам треба пропагувати Україну-motherland слов’янських народів. І ось генетичне дослідження нате – все за вашим замовленням)

Міжнародна група генетиків опублікувала власні висновки про регіон, з якого почалася експансія слов’ян.

Так, в ході дослідження науковці спростували теорію про “автохтонне” походження слов’ян з території Польщі, яка довгий час існує серед польських науковців.

За висновками міжнародної групи генетиків, опублікованими в журналі Nature, регіон батьківщини слов’ян охоплює південь Білорусі та північ України.

Хоч за еталонний генетичний зразок дослідники взяли зразок з поселення Грудек у східній Польщі на кордоні з Україною (Холмщина, червенські гради), але є нюанс: 1500 років тому і до 20-го століття ця територія відносилася до української сторони Волині. Лише польська операція “Вісла” 80 років тому змінила етнічний склад цієї території.

Те саме частина південної Білорусі. Берестейщина, басейн Прип’яті це все – українські етнічні території ще до 20-го ст.

Населення тут споконвіку відносило себе до українців.

Я завжди за те, щоб міфи про “велич аріїв” будувати на фактах. Всі народи в світі люблять романтизовані і приємні, але часто вигадки.

Але у нас є ціла скриня з яскравими скарбами, фактами, писемними свідченнями. Археологія, лінгвістика, антропологія, а тепер і генетика підтверджують: утворення найбільшої в Європі етномовної групи людей, десяток держав, які існують понині, заселення половини Європи в 600х-800х роках почалося з України.

Просто уявіть грандіозність епохи і людей, які її рухали.

При чому це факти не нові. Ще 1000 років тому вони сприймалися як всім відомі.

Племена цієї зони на опублікованій карті в ті часи називали себе волинянами і дулебами.

Ось що писав Аль-Масуді в 10 ст:

– “З цих племен [слов’ян] одне мало раніше владу [над ними усіма]. Його царя звали Маджак (Махак), а само плем’я звалося валінана (валіяна). Цьому племені в давнину підкорялися усі слов’янські племена, бо верховна влада була в нього й інші царі виконували його волю… Плем’я це є одним з корінних племен слов’янських воно [і нині] шанується між їхніми племенами, і [раніше] мало зверхність серед них”.

По-сусідству, трохи південніше – черв’яни і білі хорвати.

Баварський географ (джерело 9 ст.) про черв’ян:

– “Черв’яни, в яких одних є королівство і від яких усі племена слов’ян, як вони стверджують, походять і ведуть свій рід, мають 325 градів”.(с)

Ну і білі хорвати (галичани):

У “De administrando Imperio” імператора Костянтина VII знаходимо таке:

– “Хорвати в цьому часі мешкали з другого боку Баварії, де ми сьогодні знаходимо білих хорватів. Одне плем’я, а саме п’ять братів: Клюкас, Льобельос, Козенцес, Мухльо і Хробатос та дві сестри: Туґа і Буґа — відокремились від решти. Вони прийшли з своїми людьми до Дальматії й знайшли там аварів, які володіли тим краєм. По кількох роках війни між хорватами й аварами, хорвати побідили, частину аварів змасакрували, а інших змусили до піддачі… Інші хорвати живуть у сусідстві Франконії (то є Німеччини) і їх сьогодні звуть „бельохробаті“, тобто білі хорвати. Над ними панує князь, що підлягає Оттонові, великому королеві Франконії й Саксонії, і вони не є хрищені. Вони заключують матримоніяльні зв’язки та мирні угоди з турками (то є з мадярами)”.

Оце так “бандеризм” доведеться забороняти в Польщі.

Як виходить з дослідження генетиків, ця частина племен різними хвилями проривалися на захід у Європу, а потім виливалися на територію Польщі, Східної Німеччини і на південь до Адріатичного моря.

А на схід від цього об’єднання діяли крайні східні слов’яни – анти.

На карті науковців-генетиків це південна стрілочка. Саме анти забезпечували “південний рукав” наступу – на Візантію, за Дунай, у майбутню Болгарію.

Всю цю картину по суті описав ще у 6 ст. Йордан в Гетиці:

— “…від витоку річки Вістули (Vistulae), багатолюдна нація венетів (Venetharum natio – Венетарум) розселилася на величезних просторах, хоча їхні назви тепер можуть змінюватися між різними родинами та місцями, але так (венетами) раніше називали переважно склавенів і антів (Sclaveni et Antes)” [V.34].

— “Анти ж – найсильніші з обох племен (слов’ян) – поширюються від Данастра до Данапра, там де Понтійське море утворює вигин…”

Анти вели наступ за Дунай. Вінцем цього руху стало утворення Болгарії.

Болгарію створили протоболгари! – заперечать.

Так, все вірно: анти в союзі з утигурами.

Хто такі протоболгари-утигури?

А це місцеве, автохтонне населення українського степу.

Прокопій Кесарійський:

— “Народи, які тут [у Пн. Причорномор’ї] живуть, у давнину називалися кімерійці, тепер звуться утигурами. Далі на північ від утигурів займають землі незліченні племена антів”.

Чомусь прийнято вважати, що після того, як Аттила у 452 році розгромив обидві Римські імперії, “гунська імперія розпалася”. Зникла. Розчинилася, як і не було її. А потім на її місце прийшли булгари, авари, пєчєнєгі, вийшли слов’яни з лісів, а потім рускіє московити. Та в реальності зникла як раз Західна Римська імперія. А від імперії Аттіли по його смерті відпали лише союзники по окраїнах гунського світу, які просто після битви на Каталунських полях осіли в завойованій ними Європі (звісно “з дозволу римського імператора”).

А сини Аттіли після того, як Рим виплатив данину Аттілі, повернулися в рідні землі – у Причорномор’я.

І гунський союз продовжив стару справу.

Прокопій Кесарійський:

— “…Майже кожен рік, як Юстініан (527—565 рр.) став володіти Римською державою, робили набіги і творили жахливі справи супроти римського населення гуни, склавіни і анти». «… Мідійці і сарацини розграбували більшу частину Азії, а гуни, склавени і анти — всю Європу, руйнуючи до основи одні міста, а інші прискіпливим чином обібрали грошовими контрибуціями”.

Тобто нікуди гуни не ділися.

В цей період візантійці в одній з битв перемогли одного з синів Аттіли і його голову показали в Константинополі, щоб історики могли розповідати, що гуни закінчилися. Але як бачимо це лише мікроепізод ширшого контексту.

Гунський союз продовжує діяти через сто років після Аттіли.

І ось це ключовий момент. Бо гунський союз і антський союз це одне і те ж.

Прокопій, характеризуючи антів і склавінів писав, що “… вони зберігають гунський норов, і ім’я в склавенів та антів було одне й теж”.

А далі від часів Аттіли (5 ст.) до часів Святослава (10 ст.) гунський союз скотарів причорноморського степу і землеробів лісостепової зони, змінюючи різні назви, просто продовжував поширювати слов’янські гени на Південь Європи.

В більш широкому контексті пізньоскіфське населення території України (ранні слов’яни) розширювалися з території України в усі боки, колонізуючи величезні простори Європи на Північ, Захід, Південь.

І коли путін розказує про новгородців, откуда єсмь пошла руская зємля, то самі новгородці як раз ще в 16 столітті знали, що пішли вони не з боліт, а прийшли вони зі Скіфії, з півдня, були братами народа, що утворив Русь (читаємо “Сказання про Словена і Руса”).

Історики дивувалися: чому князь Святослав називає нижній Дунай – “середина землі моєї”?

Та тому, що був він тавроскіфом, русом, а ця територія дійсно століттями була центром подій, де стикалися інтереси слов’янського і римського світу. Святослава сучасники і очевидці так і називають тавроскіф і рус. Тобто очільник причорноморського союзу. І у 10 ст. у Болгарії він б’ється не за чуже, а на чолі того самого гунського союзу продовжує справу дідів.

*До речі, у війську Святослава як окрема група присутні гуни (читаємо про це в сучасника подій Лева Диякона).

Повторюсь, всі ці дані давно відомі.

Просто були вони не зручні багатьом. А тому їх роз’єднали і подають розрізненими шматками, щоб нічого не було ясно. Бо вони ламають національні міфи не тільки московитам, а й інших народів.

Але на те нам і дані голови і лікті, щоб розпихати інших і відстояти своє місце під сонцем.

Процес слов’янської експансії очолювався з території України.

Про це пишуть джерела. Тепер це підтвердила міжнародна група науковців.

–

Вважаю, таке дослідження не має проходити повз увагу держави.

Сучасна культура нам показує крутих вікінгів: як вони завоювали Європу, як хвацько скандинави вискакують з драккарів, які модні в своїх рогатих шоломах. Нічого не маю проти вікінгів. З дитинства за Тора.

Але правда така, що прадавні українці завоювали території більші за все, що було завойоване скандинавами.

Маємо все для поширення своєї власної “м’якої сили”.

Сьогодні історики Хорватії, Чехії, Словаччини, Болгарії і навіть неслов’янської Московії офіційно виводять власну історію з нашої землі.

Ми маємо взяти цей історичний період і переосмислити в україноцентричному руслі.

Користь прикладна: своя ідеологія серед сусідів це запобіжник від деструктивного впливу московитів.

Московити поширюють басні про свою силу, хоча силі їхній 2 століття і стоїть вона на українцях. Але роблять вони правильно. Всі люди в світі хочуть бути хорошими. Але всі люди захоплюються силою, а слабких зневажають. І пропаганда росією своєї сили працює, як би нам це не подобалося.

Сама Росія вперто впливає на всі дослідження, намагалася вплинути і на це, надавши зразки з своєї території. Росія намагається використати будь-який науковий привід, щоб довести, що вона родіна слонов, що всі індоєвропейці це рускіє етрускі, які построілі піраміди.

Тому раз у раз з’являються умалішоні типу Трампа, які ведуться на ці штампи, що росія непереможна, “росія виграє війни, виграла в гітлера, наполеона, в контрстрайк і в неандертальців”, а тому боротися з нею – дарма витрачені гроші. І ми потім змушені долати наслідки, коли такі вирішують, що легше змусити “лоха” поступитися.

Тому ми маємо нарешті почати не боротися кожного разу з наслідками. Ми маємо почати працювати на випередження. Треба дати симпатикам і своєму населенню проукраїнську м’яку силу.

І старе, добре слов’янофільство в українофільському ізводі це відповідь всім, що підтримувати нас треба не лише тому, що ми рідні і красиві, а й тому, що Україна це — сила.

І тоді лоха не будуть змушувати поступитися. Бо будуть знати, що українець – це той, хто не відступає доки не переможе.