Дуже мало людей в травні 45-го розуміли, що світ не став безпечнішим

Того дня континент ще не усвідомлював сповна, що залишила по собі Друга Світова. Мине ще кілька місяців першої тиші, коли поступово почне приходити усвідомлення реальності… скільки мільйонів людей перемістила війна і тепер їм треба вертатися додому… наскільки поламані суспільства Європи… наскільки безпомічні держави… наскільки мало ресурсів мають повоєнні країни для свого відновлення… 8 травня про це ще ніхто не думав. Просто в один момент мійльйонам людей стало легше дихати.

Ми досі не знаємо реальну історію тієї війни, не можемо уявити настрій травня 1945-го, нам не просто вдягнути на себе світосприйняття європейця, котрий увімкнувши радіо почув, що війні – кінець. Ось цей сплеск ейфорії і сподівання, що подібного більше ніколи не буде…

Дуже мало людей в травні 45-го розуміли, що світ не став безпечнішим. Мало хто бачив, що падіння одного монстра породило посилення іншого. Іронія історії – нову загрозу Захід викохав своїми силами. Таких, як Джордж Паттон, що прямо називав СРСР злом, було одиниці. До фултонської промови Черчилля лишалося 10 місяців.

Багато істориків і публіцистів писали – насправді Друга Світова у Європі не завершилася. Бо перемога була неповна. Так – замовкли гармати, але наслідки, афтершоки WWII, тривають досі і триватимуть допоки не впаде другий “співавтор” Другої Світової – Москва.

Тож остаточний день перемоги у Європі ще попереду. І комусь із нас може пощастити подихати тим унікальним моментом напоєного ейфорією повітря, торкнутися спонтанної радості, котра виплеснеться на вулиці… потім почути якусь особливу, геть інакшу тишу… і зрештою – порожнину і втому. Комусь пощастить довідчути те, початок чого Європа мала 81 рік тому.

Далі буде…

Віталій Гайдукевич