Про аномалії у секторі громадських огранізацій

В силу своєї професійної роботи тісно працюю з різного роду неурядовими організаціями, і не тільки українськими. Вірю в цих людей, цінності, місії, внутрішні політики та цілі, які вони перед собою ставлять. Часто це святі люди, яких хочеться обійняти й допомогти. Є організації і люди, на яких тримається уся євроінтеграція. Те, якою Україна стала, і що ми все ще маємо сили виборювати свою незалежність, дуже великий внесок неурядового сектора, збудованого на цінностях.

Але як завжди в житті є і аномалії.

Про них і поговоримо.

Відомо, що існує такий термін Government-Organized Non-Governmental Organization (GONGO). Це такі громадські організації, що фактично входять в структуру державної влади (або місцевого самоврядування), ними створені для отримання додаткового фінансування і реалізації політики. Українці ментально сприймають це як данність, типу а шо тут такого? Але це шлях в нікуди. В усіх його кривих управлінської долі та ніжного лобізму. Характеризуються скритим активізмом.

Є Political-Organized Non-Governmental Organization (PONGO), створені з політичними й виборчими цілями. Усі ці фестивалі мережування й піднесення матеріальних благ, благодійні іменні фонди, мудрі жреці, які віщають прогнози, та інше. Коротше – додаткові резервні фонди для великих політичних перемог. Зараз притихли. Слава богу!

Бачив Family-Organized Non-Governmental Organization (FONGO), це заробітчани. Їх зараз стало менше, але був такий феномен, коли люди бралися за все як у невеликому експерементальному фермерському господарстві. Як правило, це якісь “агенції”, “фундації”, амбіцій і понту було як на гарному базарі у вихідні. Теж тупіковий варіант. Немає росту, програють конкуренцію, втомлюють собою громаду. Зараз відходять.

Вважалося, що гарний варіант – це Business-Organized Non-Governmental Organization (BONGO). Створені як домашні блогодійні фундації великих корпорацій, що хочуть змінювати життя, роблять ремонти, возять благодійну допомогу, перерізають стрічки, підкидають чепчики. Ніби й непогано, шкоди мінімум, користі максимум. Але щось у них мене завжди тригерило. Давали вже приготовану рибу, а не вудку! Власники грошей отримували відчуття купленої індульгенції у громади. Але боялися відійти від політичної кон’юнктури. Не знаю. Збережуться звичайно. Але кожна прийде до пошуку своїх ідеологічних цінностей, інституційних спроможностей західного зразку, глибших партнерств.

Зараз розвиваються MANGO – Mafia-Organized Non-Governmental Organization. Громадські організації, що фактично є частиною мафії. Особливо на локальному рівні, де представники мафії маскуються під громадські організації. І часто створюють видимість громадської участі, і часто отримують підтримку від представників своїх угруповань.

Створюються в очікуванні великих грошей, що мають надійти на відбудову зраненої країни. Цінностей звичайно тут немає жодних. Окрім своїх лідерів і замкненої групи. Як і суспільного інтересу. Характеризуються відкритим активізмом. Теж не знаю. Мабуть виживуть. Але хочу, щоб впливу не мали.

А які ще види цього “звіра”, громадських організацій, знаєте ви?

P.S. За результатами обговорень до “каталогу” аномалій додаю ще два типи:

  • CONGO – Сompetitor to University NGO (“Конкуруючі з університетом “NGO”, створені власними ж співробітниками. Причин цьому явищу багато, і за словами ініціатора, вони далеко не тільки фіскальні.
  • ReCOVENGO – ReCovery-Inspired Non-Governmental Organizations, які ще вчора були експертами з однієї теми, позавчора з іншої, а сьогодні вже впевнено консультують з питань “відбудови” країни у всіх можливих вимірах: містобудування, соціальна згуртованість, енергетика, ветеранська політика, ідентичність, штучний інтелект тощо. Активно адаптуються до донорських пріоритетів і грантових хвиль.