Всеукраїнський перепис населення-2001: мовний аспект

Перепис населення України 2001 року - перший Всеукраїнський перепис населення, що відбувся 5 грудня 2001 року в Україні. Перепис населення України 2001 року став першим і поки єдиним переписом населення незалежної України.

Методика перепису мала відобразити результати пов'язаних із реформами змін у суспільстві й, разом з тим, забезпечити максимальну порівнянність його підсумків із даними попередніх переписів[1]. Цього вдалося в основному досягнути, оскільки програма перепису була значно ширшою, ніж програми попередніх. Вона містила такі блоки інформації: склад та родинні стосунки членів домогосподарства, статево-вікова характеристика особи та місце її народження, шлюбно-сімейний стан, включно з кількістю народжених дітей і тих, які залишилися живими (для жінок старше 15 років), етнічне походження, мовні ознаки, громадянство, рівень освіти, зайнятість, джерела засобів до існування, міграційна активність, житлові умови, наявність земельних ділянок сільськогосподарського призначення, їхня площа та правова форма власності.

Кількісні показники Загальна кількість населення України у 2001 році становила 48 млн 457 тис. осіб. Населення за типом місця проживання:
  • міського населення — 32 млн 574 тис. осіб (67,2 %)
  • сільського населення — 15 млн 883 тис. осіб (32,8 %)
Населення за статтю:
  • чоловіків — 22 млн 441 тис. осіб (46,3 %)
  • жінок — 26 млн 16 тис. осіб (53,7 %)
За роки, що минули після перепису населення 1989 року, кількість міст в Україні збільшилась на 20 і на дату Всеукраїнського перепису населення склала 454 міста. 

Українську мову вважали рідною 67,5 % населення України, що на 2,8 відсоткового пункту більше, ніж за даними перепису 1989 року. 

Російську мову визначили як рідну 29,6 % населення, у порівнянні з минулим переписом населення цей показник зменшився на 3,2 відсоткового пункту. 

Частка інших мов, які були вказані як рідна, за міжпереписний період збільшилася на 0,4 відсоткового пункту і становила 2,9 %.

За даними Всеукраїнського перепису населення, на території країни проживали представники понад 130 національностей і народностей.

У національному складі населення України переважна більшість українців, чисельність яких становила 37541,7 тис. осіб, або 77,8 % від загальної кількості населення. За роки, що минули від перепису населення 1989 року, чисельність українців зросла на 0,3 %, а їх питома вага серед мешканців України — на 5,1 відсоткового пункту.

Друге місце за чисельністю посідали росіяни. Їх кількість порівняно з переписом 1989 року зменшилася на 26,6 % і нараховувала на дату перепису 8334,1 тис. осіб. Питома вага росіян у загальній чисельності населення зменшилась на 4,8 відсоткового пункту і становила 17,3 %.

Мовний склад населення України – це показник, у реальному стані якого можливі значні відхилення у порівнянні з даними перепису. 

Так, зокрема, можливе заниження кількості громадян, які вважають російську мову рідною на Заході України і заниження кількості громадян, які вважають українську мову рідною на Сході України і в Криму. Це зумовлено, насамперед, установками інтерв’юерів, які проводили перепис у цих регіонах України. 

Мовний склад населення України за даними Всеукраїнського перепису населення характеризувався такими даними: українську мову вважали рідною 67,5% населення України, що на 2,8 відсоткових пункта більше, ніж за даними перепису 1989 року. 

Російську мову визначили як рідну 29,6% населення, у порівнянні з минулим переписом населення цей показник знизився на 3,2 відсоткових пункта. Частка інших мов, які були вказані в якості рідної, за міжпереписний період збільшилася на 0,4 від­соткових пункта і становила 2,9%. 

Мову своєї національності вважали рідною 85,2% українців і 95,9% росіян. 

Найбільш схильні вважати рідною мовою мову своєї національності росіяни, угорці, кримські татари і румуни. Найменш схильні вважати рідною мовою мову своєї національності євреї, греки, поляки і білоруси.