В Лимані загубили “мощі” Дмітрія Донского 

Прікол. В Лимані загубили “мощі” Дмітрія Донского (шматочок трупа). 

Рашисти драпали від ЗСУ і тепер не можуть знайти шматок руки “святого”. 

Комедія. Князь Дмітрій Донской здался ЗСУ. 

Тут прікол у всьому. 

  •  Мешканці боліт поклоняються трупу, натурально шматочку в’яленого м’яса. 
  •  розказують, що він звільнив їх від Орди. Але в Куліковськой бітвє він воює за свого царя Тохтамиша, легітимного хана Орди, проти узурпатора Мамая (якому перед цим поклонявся і якого зрадив). Таке от “освобождєніє от татарського Іга”.
  •  А після битви “На ту же осень князь великии отпусти въ орду своихъ киличеевъ Толбугу да Мокшея къ новому царю съ дары и съ поминки”. Симеоновская летопись. 
  •  Потім на монетах чеканять Дмітрія Донського: „Султан Токтамыш Хан, да продлится его жизнь!“
  •  Через 200 років цьому ординському баскаку ліплять клікуху Доньский і вигадують “перемогу над Ордою”,
  •  В Кремлі біля трупа повісять табличку, що він воював з Ордою, а не з противником хана. 
  •  При цьому – анафемствуваного. В 1378 митрополит Київський і всія Русі Кіпріан відлучив Доньсокго від церкви і придав анафемі. 
  •  Ну, а в 1988 російська самосвятська церква оголосила Донського “святим”. Простого тіпа, не праведника, ні борця за віру чи святі речі, холуя Орди. Анафемствуваного. 
  •  Далі його “мощі раптово знайшли” в 2026 в Кремлі в цьому році. В чому чудо і раптовість, якщо трупік ординського холуя там лежав завжди, не ясно. 
  •  Розібрали на шматки (ще один прикол ординських самосвятів) і стали возити по військах “для поднятія боєвого духа”. 

І от в Лимані під час операції ЗСУ Вівальді – проїли. 

Такий от повний булшіт.)