Столітня війна

Для руське сам процес переговорів – це розвага, потєшний увєсєлітєльний досуг. Їм стало нудно, просто вбивати вже не цікаво, викрадати дітей не дає вже того ефекту, тому перейшли на ментальне вимотування європейської аристократії, моральне розшматування всіх цих вихованих та освічених європейських людей. 

Ця потєха по їхньому називається “актівниє мєропріятія”.

Їм не потрібні ці сталінські колишні кордони Донбасу, які ми не спромоглися за 30 років стерти і побудувати свій власний територіальний устрій. Їм не потрібні Запо і Херсон. 

Їм потрібно наше приниження. Щоб ми корчилися він болю цього приниження, і вони в наступні дні це проявлять через своїх спікерів. 

Це наскільки очевидно, настільки ж і незрозуміло чому світові медіа потрапили в пастку цих ілюзій.

Чому українська сторона і наші спікери не говорять про сутнісні речі цієї війни? Так, ніби вона справді за якісь посадки і ярки?

Цю криваву руське потєху можна зупинити тільки прийняттям нас вже зараз в ЄС, з розміщенням тут всіх європейських контингентів, розгортання ядерної парасольки, і створення українського ракетного щита.

І чим найскоріше. Інакше, прийдеться воювати всім цим освіченим європейським хлопцям. І вони це знають. Тому такі сумні і сиділи в Білому домі.