Влада зробила все для фальсифікації президентських виборів-2004

Заява Української Гельсінської спілки з прав людини

Українська Гельсінська Спілка з прав людини у співпраці із організаціями-партнерами здійснювала постійний моніторинг дотримання прав людини під час виборчої кампанії 2004 року. Нами зафіксовані брутальні порушення прав людини, а також виборчого законодавства як за масштабами, так і наслідками. Вибори відбувалися в атмосфері тиску на виборців з боку державної влади. В країні відновлено практику політичних переслідувань громадських активістів, вперше за роки незалежності міжнародними правозахисними організаціями визнано наявність в Україні в’язнів сумління.

За таких обставин вибори, що відбулися в Україні, не можуть вважатися ні вільними, ні чесними, ні прозорими.

В день повторного голосування по виборах Президента України 21 листопада 2004 року відбулися значні порушення виборчих прав громадян.

Масовим явищем під час другого туру виборів президента України стало зловживання владою та перешкоджання волевиявленню громадян за допомогою відкріпних посвідчень. У західних регіонах України органи державної влади, керівники державних підприємств примушували своїх працівників брати у дільничних виборчих комісіях відкріпні посвідчення (що видаються в разі вибуття громадянина з місця постійного перебування у день виборів) і здавати своїм керівникам. Такі факти встановлені, в тому числі, у судовому порядку. Так, працівники Миколаївської міжрайонної Державної податкової адміністрації Львівської області звернулися із скаргою на такі дії свого керівника до місцевого суду. Дії начальника ДПА були визнані незаконними. Подібних скарг, направлених до виборчих комісій, правоохоронних органів, виборчих штабів кандидатів, засобів масової інформації були сотні. В своїй більшості вони не отримали належної правової оцінки, а винні не понесли визначеної законом юридичної відповідальності.

У багатьох регіонах України, зокрема, в Херсонській, Сумській областях, Автономній Республіці Крим виявлені факти голосування за відкріпними посвідченнями тими ж самими особами на території різних виборчих дільниць.

Наприклад, мешканець Криму Шайдур Анатолій Андрійович отримав у дільничній виборчій комісії №60 виборчого округу №10 декілька відкріпних посвідчень. Він скористався посвідченням №057417 при голосуванні на виборчій дільниці №66, посвідченням № 057402 при голосуванні на дільниці №67. Також, він був включений до списку виборців за місцем проживання і проголосував на дільниці №63.

В Сєверодонецьку була виявлена група студентів, що, проголосувавши по відкріпних посвідченнях на дільниці №33 ТВО 113, повторила те ж саме на дільниці №30 ТВО 113. Скарга, подана за цим фактом до ТВК, без мотивації залишена без розгляду – комісія голосуванням відмовилася включити її розгляд до порядку денного.

Таке голосування носило масовий характер у південних та східних регіонах України, за рахунок чого і була значно збільшена явка виборців.

Моніторингові правозахисні організації систематично отримували інформацію про те, що органами державної влади “доведений” дільничним комісіям “план” забезпечення участі у виборах не менш 90% виборців у Луганській і Донецькій областях, що “забезпечувалося” комісіями з грубим порушенням законодавства. Під час голосування зафіксовані факти, коли члени комісій, інші особи, яким в супереч закону передавалися списки виборців на дільницях в Автономній Республіці Крим, Донецькій та Луганській областях, телефонували виборцям, що не проголосували, переконуючи їх прийти на дільниці. Такі дії дільничних комісій були масовими, вони є перевищенням повноважень, покладених на ДВК статтею 27 Закону “Про вибори президента України” і прямо порушують вимоги статті 5 Закону, що забороняє примус виборців до голосування. Крім того, на дільницях (чи поблизу їх) знаходилися представники органів влади, підприємств та установ, які фіксували явку на вибори своїх працівників.

У Луганській, Миколаївській, Донецькій областях, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до списків для голосування за місцем перебування включалися не тільки виборці, що не можуть прибути на виборчу дільницю за станом здоров’я, але й інші особи.

Дільничні виборчі комісії діяли таким чином через те, що їх зобов’язували представники органів державної влади з метою збільшення явки виборців.

Виборчими комісіями у Сумській, Луганській, Донецькій областях встановлювалися перешкоди для роботи спостерігачів та представників засобів масової інформації. Особливо негативну реакцію зустрічали журналісти та спостерігачі, що проводили відео зйомку виборчого процесу у день голосування. Так, активіст місцевої правозахисної організації та журналіст газети “Третій сектор” у Луганській області Олексій Свєтіков був побитий невідомими на виході із виборчої дільниці №27 ТВО 113. У нього було відібрано відеокамеру та касету із відзнятим на виборчій дільниці відео матеріалом.

Наполягаємо на тому, що всі повідомлення про застосування насильства щодо осіб, що брали участь у виборчому процесі, мають бути негайно розглянуті правоохоронними органами і винні притягнуті до кримінальної відповідальності. Так само до відповідальності, визначеної законом, мають бути притягнуті особи, що перешкоджали вільному волевиявленню громадян.

Ми змушені констатувати, що органи державної влади України брали активну участь у виборчому процесі, в різних протизаконних формах створюючи перешкоди для ведення виборчої кампанії представникам політичної опозиції і всупереч закону надаючи підтримку кандидату від влади. Саме місцеві державні адміністрації виконували значний обсяг роботи на користь кандидата у Президенти України В.Януковича.

Весь процес виборів і всі його етапи, зокрема, формування виборчих комісій, зведення передвиборчої агітації, підрахунку голосів, встановлення підсумків голосування, в супереч закону, повністю контролювався органами державної виконавчої владою, як у центрі, так і на містах.

Результати нашого спостереження у багатьох регіонах України, зокрема Луганській області, Автономній Республіці Крим свідчать про надмірно велику кількість порушень виборчого законодавства, що істотно вплинули на підсумки голосування.

Правоохоронні органи України не змогли забезпечити безпеку виборців, що підтверджується фактами насильницьких дій по відношенню до виборців, спостерігачів у Сумській, Черкаській, Луганській областях. Особливу стурбованість викликають масові повідомлення про переслідування осіб, що брали участь у ході виборів у діяльності на користь політичної опозиції в Луганській та Донецькій областях.

Вважаємо, що за таких обставин Центральна Виборча Комісія має не лише виконати функцію арифметичного підрахунку кількості голосів, поданих за кандидатів, згідно протоколів виборчих комісій, але також взяти до уваги обставини, за яких відбувався процес голосування та підрахунку голосів на виборчих дільницях.

Рішення ЦВК про підсумки виборів Президента України, оголошене 24 листопада 2004 року, свідчить про те, що замість об’єктивного та неупередженого ставлення до всіх учасників виборчого процесу, ретельного вивчення всіх обставин, що могли призвести до спотворення результатів волевиявлення виборців, цей орган не виконав своєї основної функції як організатор виборчого процесу в Україні, а здійснив функцію легітимації волі осіб, що уособлюють державну владу в Україні.

Проект відео спостереження за дотриманням прав людини під час виборів Президента України здійснювався Чернігівським громадським комітетом захисту прав людини за фінансової підтримки Міжнародного Фонду “Відродження”.

Учасники проекту:

1.  Вінницька правозахисна група

2.  Громадський комітет захисту конституційних прав та свобод громадян (м. Луганськ)

3.  Луганське обласне відділення Комітету виборців України

4. Інститут економіко-соціальних проблем „Республіка” (м. Київ)

5.  Севастопольська правозахисна група

6.  Інститут впровадження новацій (м. Житомир)

7.  Інститут соціальних досліджень (м. Сімферополь)

8.  Харківська правозахисна група

9.  Херсонська міська асоціація журналістів „Південь”

10.  Херсонська обласна організація Комітету виборців України

11.  Центр досліджень регіональної політики (м. Суми)

12.  Чернігівський громадський комітет захисту прав людини

13.  Сумський комітет захисту прав людини

14.  Християнсько-народна спілка Закарпаття (м. Ужгород)